Народження дитини – велике свято для батьків, неймовірне щастя і… велика відповідальність! Батьки мають багато чого навчитися ще до появи дитини на світ.
Мати – це горде звання, але не так собі просто, а на знак того, що від неї багато залежить, і тому вона має вміти все. Вміти допомогти дитині, якщо у неї болить животик, якщо вона плаче і не може спати, якщо трапляються попрілість, нежить, температура, отит тощо.
Наші бабусі добре знали, що робити у будь-якій ситуації: як заспокоїти немовля, якими народними засобами і методами зцілювати його від усіляких недуг, чим зарадити у якому б то не було прикрому випадку. Вони черпали знання у попередніх поколінь, примножували їх своїм власним досвідом – і передавали поколінням наступним.
І варто все зробити заради того, щоб і сьогодні мами не губилися, не зойкали і не розводили безпорадно руками, а в будь-якій ситуації знали чітко, як допомогти своїй крихітці. Аби розуміли, про що саме «розповідає» маля своїм плачем, криком і поведінкою, вміли лікувати недуги, знали профілактичні засоби, здатні не допустити тих чи інших захворювань дитини. Щоб кожна мати і кожен батько знали ази «грамоти» догляду за немовлятами. Власне, з такою метою і створена ця брошура.
Усіляко готуватися до народження дитини мати повинна заздалегідь: цікавитися усіма питаннями, що стосуються новонароджених, читати багато відповідної літератури, переймати знання від мами, бабусі, прабабусі. Вона має усвідомити, що під час догляду за дитиною слід керуватися не рекламою чи якимись по верхах схопленими відомостями. А саме тими безцінними знаннями та досвідом, що набули покоління українок за довгі роки існування нашого народу.
Візьмімо, наприклад, славнозвісні памперси. Всі ЗМІ наввипередки розхвалюють, які вони зручні та практичні, як нібито дбають про гігієну немовляти, як допомагають матері уникнути зайвої неприємної роботи. От тільки ніхто не пояснює матерям хлопчиків, що якщо тримати їх у памперсах постійно, то такий хлопець ніколи не виросте справжнім чоловіком, адже це лише в інкубаторі необхідно підтримувати яєчка у теплі. Бог не випадково так створив чоловіка, щоб вони знаходилися ззовні, щоб могли масажуватися, відчувати температур ний режим довкілля, щоб хлопець став чоловіком, а у майбутньому батьком. Якщо хлопчик росте у памперсах, він швидше всього матиме в майбутньому проблеми з батьківством.
Отже, аби не корити себе жорстоко за зіпсоване життя свого сина, коли вже буде запізно, коли будь-які дії задля порятунку ситуації будуть марними, мати повинна бути всебічно обізнаною ще до народження хлопчика. Але сьогодні майже ніхто про таке не говорить, не роз’яснює матерям такі важливі нюанси.
Натомість багато говориться про те, що в нас дуже багато наркоманів та алкоголіків. їх породжує саме суспільство. Жодні батько й мама, очікуючи на таку важливу й радісну подію у своєму житті, як народження дитини, не хочуть для неї такої долі: щоб вона була фізичною або моральною калікою, невігласом, бездушною людиною, алкоголіком, наркоманом. Ніхто не зичить своїй дитині такого майбутнього.
Проте батьків ніхто й ніколи не ставить до відома, що робить з дитиною, скажімо, офіційна медицина. А трапляється, що дітям роблять операції, яких цілком можливо було б уникнути, якби лікарі зналися на засобах народної медицини або хоча б на природних ліках. Але цього, на жаль, у нас не навчають у медінститутах.
Зокрема, обізнані лікарі ніколи б не видаляли в дитини мигдалики, аденоїди – вони не допустили б такого. Адже із хлопчика, в якого видалено мигдалики, також швидше всього ніколи нормального чоловіка не буде. Окрім того, у підлітковому віці хлопцям намагаються прооперувати варикоцелє. У кожного хлопчика є ця судинка, і майже всім пропонують зробити таку операцію, незважаючи на те, що вона у багатьох не набухає, а є абсолютно нормальною. Ця практика є варварською: я не бачила в житті жодного випадку, коли така операція була б справді необхідною. Отже, хлопець, якому в дитячому віці видалили мигдалики, а у віці 15-16 років ще й прооперували варикоцелє, має обмаль шансів коли-не-будь стати чоловіком, батьком.
Звісно ж, він хоче бути чоловіком, прагне батьківства. Він одружується, але дітей мати не здатен, не може повноцінно жити з дружиною, тому шукає хоч якогось виходу. У друзів розради в такому делікатному питанні він шукати посоромиться, мамі також не скаже про це, дружині не пояснюватиме, сам собі дати раду неспроможний… Отже, вихід, який він знаходить – це потонути у горілці або загрузнути у наркотиках. Таким чином суспільство породжує величезну кількість молодих наркоманів і алкоголіків. Воно робить їх такими – руками нашої недосконалої медицини.
Можна багато чого сказати й окрім згаданого. Сьогодні вироджуються українські дівчата. Ніхто не дбає, не думає про те, що дівчина – це майбутня жінка, майбутня дружина і мати. Дівчина має бути підпорядкованою своїй жіночій природі, цій землі, на якій вона живе, і традиціям свого народу. Вона має не лише знати українську мову, співати українських пісень -ай бути українкою.
А українки завжди були розвиненими, дітородними, працьовитими, щедрими, добрими, розумними, кмітливими, співочими і щасливими – і насамперед тому, що народжували нормальних здорових дітей. Сьогодні я дивлюся на вулиці на будь-яку дівчину, і бачу, що вона не зможе народити здорову дитину. Годі пояснювати, що це – майбутнє нашого народу, нашої держави й суспільства. Якщо дівчйна не може народити здорову дитину, то якою сама вона буде – без дитини, без сім’ї, без нічого… Швидше всього, кинеться туди ж, куди й зневірені хлопці.
В Україні зараз дуже мало молодих дівчат, яких можна було б ідентифікувати як українок. Маємо лише хлоп’ячі фігури: вузькі стегна, широкі плечі. В гонитві за модним стандартом дівчата забули про важливість індивідуальності, зокрема – національної. Дуже модним серед дівчат стало стягувати свої стегна пояском. Знову- таки, ніхто не пояснює дівчині, що таким чином вона калічить у собі жінку, майбутню матір.
Вона мала б знати про це, але ж звідки їй було дізнатися, якщо мама та бабуся дивляться на таку «моду» крізь пальці, бо й самі втратили вікові надбання свого народу, мудрість поколінь – вони нездатні підказати дівчинці, що вона має ще стати жінкою, дбати заздалегідь про своїх майбутніх дітей. Колись потім дівчина, якщо взагалі завагітніє (адже варто ще згадати про сьогоднішнє харчавання, зокрема про захоплення зеленим чаєм чи іншими напоями, що їх нам пропонують, не надаючи жодних відомостей про них, внаслідок чтого розтягується шлунок, опускається матка, виникає загин шийки матки і жінка не може завагітніти), вона не зможе народити сама… Адже через систематично стягнені впродовж років стегна в неї деформований таз. Внаслідок цього дедалі зростає кількість кесаревих розтинів.
Але Бог послав жінку на землю не для того, щоб їй розрізали живіт і насильно витягували звідти плід. Він послав її, аби вона сама народжувала дітей. Нехай у муках, але сама. Щоб і дитина сама, із криком, у муках виборювала своє право жити на землі, у цьому світі, і виходи-ла у світ саме з цією боротьбою, сповіщаючи його своїм криком, що вона з’явилася і Бог дав їй душу. Бо якщо дитина закричала, вона вже має душу, вона – жива людина на цій землі.
А коли жінці роблять кесарів розтин, вона, народивши дитину, навіть не відчуває, що стала матір’ю, адже вона не пройшла крізь родові муки – лише відчула біль, коли витягували дитину. Сама ж дитина, що з’явилася на світ таким чином, нерідко буває неповноцінною: в неї може бути гідроцефалія, дитячий церебральний параліч, те чи інше недорозвинення, якісь аномалії, порушення в організмі. Мені не довелося бачити жодної дитини після кесаревого розтину, яка була б стовідсотково здоровою, повноцінною. І я маю всі підстави вважати, що це є зло, а суспільство, яке пропагує такі нібито «легкі» пологи, є хворим суспільством.
Отже, шановні жінки, не лінуйтеся більше пізнавати себе, прагнути справжніх знань про здоров’я – своє і майбутньої дитини, про профілактику хвороб. Дбайте щосили, аби ваша дитина народилася повноцінною та здоровою.
