Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) для багатьох не потребують представлення. Їх різновиди і ступінь тяжкості настільки різноманітні, що майже кожна доросла людина хоча б раз у житті стикався з цією проблемою або хвилювався з цього приводу.
У даній статті ми відповімо на ряд важливих і поширених запитань, пов’язаних з ІПСШ. Особливої актуальності ця тема набуває в літній період, коли сексуальна активність чоловіків і жінок дещо підвищується.
Сучасна венерологія нараховує більше 20 захворювань, що передаються статевим шляхом. Фахівці виділяють «класичні» венеричні захворювання – сифіліс та гонорея, і особливу групу, куди відносяться генітальний герпес, папіломавірусна інфекція, трихомоніаз, мікс уреа-мікоплазми, хламідіоз, цитомегаловірус. Хвороби, що передаються статевим шляхом, з переважним ураженням інших органів: вірус імунодефіциту людини (СНІД), вірусні гепатити B і С.
Сюди можна віднести і контактно-побутовий спосіб зараження, тобто через звичайні засоби гігієни, такі як мочалка або рушник. Крім того, за наявності інфекції у вагітної жінки, заразитися може плацентарно або під час проходження родових шляхів і дитина.
Більшість фахівців сходяться на думці, що можливість зараження через великі водойми мізерно мала. Теоретично статися таке може в невеликому водоймищі з теплою стоячою водою, наприклад, в невеликому басейні.
Виявлення інфекції залежить від багатьох факторів. Часто буває так, що в одного партнера виявляються одні інфекції, а в іншого — інші. Це пов’язано з індивідуальним імунним статусом. Один сприйнятливий до одних інфекцій, але «не пропускає» інші. Частий прийом антибіотиків може вплинути на зниження рівня інфікування даними захворюваннями. А от прийом противірусних препаратів не так поширений, тому випадків вірусоносійства набагато більше. Клінічну картину захворювання часто може змінювати самолікування або недоліченість ІПСШ, що сприяє розвитку хронічних процесів.
Підступність ІПСШ в тому, що в одних вони можуть протікати дуже важко, з усіма витікаючими наслідками, а у інших абсолютно безсимптомно. І тільки рівень імунітету визначає реакцію організму. При статевих інфекціях, як у чоловіків, так і у жінок, виникає болючість під час статевого акту, а також дизурія (зуд, печіння, болючість при сечовипусканні). У жінок спостерігаються специфічні вагінальні виділення, можуть бути кров’янисті виділення після інтимної близькості, неприємні або хворобливі відчуття в нижній області живота. У чоловіків виділення з уретри, болі в промежині з ірадацією в пряму кишку. Безсимптомно ІПСШ протікає у 10–70% жінок і 15–25% чоловіків.
Найчастіше це запальні захворювання органів малого тазу. Наприклад, хламідії, мікоплазми та уреаплазми викликають орхіт, епідидиміт, простатит. У жінок ці інфекції також викликають численні запальні захворювання внутрішніх органів (придатків, матки). У запущених випадках ЗПСШ призводять до безпліддя. Під час вагітності ІПСШ можуть загрожувати запальними захворюваннями очей та органів дихання у плода.
Протягом першої години після статевого акту слід помочитися, ретельно помити руки і обмити теплою водою з милом статеві органи, промежину, стегна. Обсушити ці місця серветкою і протерти їх ватним тампоном, просоченим 0,05% розчином хлоргексидину біглюконат або 0,01% розчином мірамістину. Цим же розчином жінкам призвести спринцювання, а чоловікам ввести в уретру. Однак у будь-якому випадку через 2–4 тижні слід пройти медичне обстеження.
Багатьох проблем допоможе уникнути використання засобів особистої профілактики (презервативи). Останнім часом фахівці стверджують, що презерватив рятує не від усіх видів інфекції, а неправильне використання презерватива зовсім може зробити його непотрібним. Найнадійніший спосіб уникнути зараження ІПСШ — обстеження та лікування обох партнерів, а також інтимні стосунки з постійним партнером.
