Хейліт (cheilitis) – запальне захворювання губ, яке є доброякісним. Розрізняють наступні групи: симптоматичні хейліти та власне хейліти.
В групу власне хейлітів входять самостійні захворювання губ різної етіології. До цієї групи відносять: актинічний контактний та метеорологічний хейліти, гландулярний хейліт, ексфоліативний хейліт. До симптоматичних хейлітів входять ті ураження губ, які є симптомом захворювання шкіри, слизової оболонки рота, загальносоматичних захворювань. Симптоматичні хейліти включають у свою групу макрохейліт при синдромі Мелькерсона-Розенталя, екзематозний хейліт, атопічний хейліт.
Сheilitis atopicalis (атопічний хейліт) є одним із симптомів нейродерміту або атопічного дерматиту.
Зустрічається найчастіше захворювання в підлітків та дітей у віці від 7 до 17 років.
В етіології атопічного хейліту важливу роль відводять генетичному фактору, який обумовлюює схильність до атонічної алергії. Виступати алергенами можуть косметичні засоби, мікроорганізми, побутовий та квітковий пил, харчові продукти, ліки та ін..
При захворюванні уражається червона облямівка губ, яка в патологічний процес залучає прилеглі ділянки шкіри, особливо найбільш інтенсивне ураження відбувається в ділянці кутів рота. Із свербіння та появи еритеми з кордонами чіткими починається ураження. Потім появляється набряклість шкіри губ та червоної облямівки, а пізніше виникає їх ліхенізація. Червона облямівка губ інфільтрується та починає лущитися дрібними лусочками. З часом сухість губ та інфільтрація призводить до утворення борозен та тріщин. На слизову оболонку ротової порожнини не переходить ніколи. Часто зміни губ поєднуються із лущенням та сухістю шкіри обличчя.
Хворі скаржаться на лущення облямівки губ, печіння та свербіж.
Захворювання тривало протікає, в осінньо-зимовий період відбувається загострення, а зазвичай влітку настає ремісія
При встановленні діагнозу потрібно атопічний хейліт диференціювати із захворюваннями, які мають схожу клініку: червоного вовчака губ, ексфоліативного хейліту, алергічного хейліту, актинічного хейліту, стрептококової заїди.
Під час лікування проводиться десенсибілізуюча терапія. Призначаються антигістамінні препарати, кортикостероїдні препарати. Хворому проводяться внутрішньовенні вливання. Також призначаються вітаміни групи В (В2, В6, В, 2) та ін..
Виключають із харчового раціону, ті продукти, які можуть викликати сенсибілізацію організму (алкоголь, пряну, солону, гостру їжу; цитрусові, полуницю, каву, шоколад, ікру; також обмежують споживання вуглеводів).
