що позначається в медичній термінології як логоневроз, є таким порушенням плавності, темпу і ритму голосу, дихання і мови, при якому їм супроводжують судоми м’язів, які вражають у мовний апарат, а це мова, губи або гортань.
Заїкання у дітей може з’явитися раптовим чином, більш того, прояв у дитини цього порушення з часом починає посилюватися. Як зрозуміло, в будь-якому випадку необхідно вживати заходів, і сьогодні ми зупинимося саме на них.
Мова заїкається дитини складається з повторення окремих звуків і складів, також спостерігаються вимушені зупинки. Судоми, якими супроводжується заїкання, можуть бути тонічними і клонічними. При тонічних судомах відзначається напруження і неможливість протягом тривалого періоду часу подолати виникає в мові збій. В свою чергу при клонических судомах дитина повторює окремі звуки або склади (як правило, ті з них, які знаходяться на самому початку слова). Можливий і змішаний варіант – тоно-клонічні заїкання. Буває так, що порушення мови, що обумовлюються заїканням, довго не проявляються у дитини, проте дають про себе знати при виникненні певних стресових ситуацій, які виступають у цьому випадку як пускового механізму.
Причини заїкання можна розділити на три основних групи: фізіологічні, соціальні та психологічні.
заїкання можуть бути обумовлені спадковою схильністю, родовою травмою, захворюваннями нервової системи і т.д. Нерідко буває й так, що заїкання з’являється при захворюваннях, що вражають безпосередньо мовні органи (ніс, гортань або глотку). Розвинутися заїкання може і в результаті нервового виснаження на тлі попереднього перенесення таких, наприклад, захворювань, як рахіт, кір, тиф чи коклюш.
Якщо актуальні соціальні причини заїкання, то в такому випадку може мати місце, наприклад, проблема недостатньої реалізації заходів з боку батьків дитини, спрямованих на формування його промови. В результаті може бути порушене вимова звуків, слова можуть вимовлятися на видиху або може розвинутися скороговореніе.
Нерідко буває й так, що заїкання розвивається у дитини за умови одночасного вивчення ним декількох мов або на фоні перевантаження, що стосується роботи з мовним матеріалом, особливо, якщо таке перевантаження в цілому не відповідає віку дитини. В якості причини мовних порушень також можна позначити зайву строгість батьків щодо дитини.
Зрештою, допускається і такий варіант, як навмисне копіювання промови дійсно заикающегося людини. Група варіантів, які потрапляють під соціальні причини, може спровокувати розвиток порушень навіть у дітей із спочатку нормальним станом нервової системи.
Психологічні причини заїкання. Такі причини обумовлюються емоційним станом дитини. Тут не йдеться про якісь проблеми з нервовою системою, спровокувати заїкання може сильне і раптове психоемоційний потрясіння.
Найчастіше в якості попередніх заїкання факторів виділяють певні невротичні реакції, які проявляються на тлі будь-яких дитячих страхів. До таких страхам можна віднести боязнь темряви, гучних звуків, втрати батьків, покарання і т.д. Нерідко причиною появи заїкання у маленьких дітей (від 3 років і більше) стає неадекватна поведінка на їх адресу тварин.
В основному напади заїкання у дітей проявляються частіше в період перенесення тих чи інших захворювань, в результаті перевтоми, при певних неприємностях (вдома, в школі та ін.). Спостерігається навіть певна залежність від погодних умов, раціону харчування і сезону. Що примітно, якщо в щоденному раціоні харчування дитини міститься занадто багато білкової їжі, то прояв заїкання посилюється і в цьому випадку.
Порушення мови (і заїкання зокрема) також часто розвиваються в перехідному віці і в період активного росту зубів. Відносно часто відзначаються випадки появи заїкання на тлі інфекційних захворювань. Захворювання в хронічній формі перебігу причиною появи у дитини порушень мови не є, хоча їх наявність і може виступати як фактор, що підсилює вже наявні у нього порушення. Приміром, якщо через наявні аденоїдних розростань дитині стає важче дихати носом, то через це у нього цілком можуть з’явитися проблеми з мовленням.
Якщо у вас є підозра на заїкання вашої дитини рекомендуємо звернутись за консультацією до нашого педіатра.
