Заїкання є складним порушення мовлення, яке проявляється розладом її нормального ритму, вимушеним повторенням окремих складів або звуків, а також мимовільними зупинками в момент висловлювання.
По ряду певних ознак класифікується хвороба. На дві форми захворювання поділяється за характером та типом мовних судом: клонічна форма, яка характеризується повторенням окремих слів, складів або звуків; тонічну, при якій виникає пауза в мовленні, або розтягується якийсь звук. В залежності від періоду виникнення (на видиху чи вдиху) мовні судоми поділяються на інспіраторні та експіраторні. Може бути еволюційного або симптоматичного типу, в залежності від причин появи. Захворювання еволюційного типу поділяються на невротичне та неврозоподне заїкання.
Існує декілька основних причин заїкання. До першої причини відносять дефекти у нервовій системі людини, що може бути пов’язане безпосередньо із спадковою схильністю (хворобливість дитини, родові травми, важка вагітність та пологи матері).
Спонтанне виникнення захворювання відноситься до другої причини заїкання в результаті таких факторів як неврози, стреси, перевтома, стреси і нервози. При нервових перевантаженнях та емоційному збудженні проявляється захворювання гостро.
До основних симптомів хвороби відносять:
У лікуванні використовуються комплексні терапевтичні заходи.
Необхідна допомога декількох фахівців: логопед займається порушеннями мовленнєвого апарату, вчитель-дефектолог може займатися з дітьми. Розладами невротичного характеру займається психотерапевт.
Також лікування заїкання може включати:
