Заїкання – складне порушення мовлення, при якому спостерігається розлад його нормального ритму, мимовільні зупинки в момент розмови або змушені повторення окремих звуків і складів, як наслідок судом органів артикуляції. Заїкання проявляється порушенням ритму і плавності мовлення, що породжує утруднення в усному спілкуванні.
У нормі людина 7-10% мовлення вимовляє з перериванням, тобто повторює окремі слова або фрази (наприклад, е-е, м-м, вигуки). Але при перервах в мовленні більше 10% – це вже заїкання. Якщо для більшості людей мовлення є звичайним явищем, необхідним для комунікації, то для заїкуватих мовлення являє собою неймовірні зусилля.
Психологи розглядають заїкання як наслідок будь-яких основних проблем з психікою і називають «вершиною айсберга».
Сучасна медицина виділяє два основних типи заїкання:
1. У дітей з дефектами нервової системи. Причини цього заїкання в спадковій схильності, родовій травмі, важко протікаючій вагітності матері, частих хворобах першого року життя. Зовні такі діти виглядають цілком здоровими, але заїкаються. При неврологічному обстеженні у таких дітей виявляється підвищений внутрішньочерепний тиск, зміна рефлексів або підвищена судомна готовність.
2. У дітей з первинно здоровою нервовою системою. Причиною заїкання стають неврози, викликані сильною перевтомою або стресами: переляк, розумове перенапруження, сильний розлад з якої-небудь причини. Занадто вразливі діти можуть почати заїкатися навіть після перегляду фільму-жаху. В цьому випадку дефект мовлення може посилюватися при емоційному збудженні і нервово-психічній напрузі.
Бувають і інші причини заїкання. Наприклад, дитина починає заїкатися, щоб стати схожою на вподобаного знайомого або родича. Деякі діти стають заїками після того, як їх примусово змусили перевчитися з лівші на правшу.
Заїкання особливо посилюється при хвилюванні і слабшає в спокійній обстановці. Відомо, що люди, які заїкаються, добре співають.
Заїкання викликається періодично виникаючими судомами м’язів мовного апарату – губ, язика, м’якого піднебіння, нижньої щелепи. Кілька короткочасних скорочень м’язів призводять до мимовільного повторення окремих звуків і складів (клонічні заїкання), сильне тривале скорочення м’язів викликає затримку мовлення (тонічне заїкання). Спостерігається і змішана форма заїкання, при якій поєднуються обидва види порушень. Буває, що до судом м’язів мовного апарату приєднуються судоми м’язів обличчя і кінцівок – виникають мимовільні рухи.
Причини подібних судом лежать глибоко – в головному мозку людини, де розташовані нервові центри, що відповідають за мовлення. Центр Брока – голосовий центр, який відповідає за роботу м’язів і зв’язок; центр Верніке – слуховий центр, що розпізнає власне мовлення і мовлення оточуючих; асоціативний центр – в ньому відбувається аналіз сказаного і прийняття рішення, про що говорити далі. Злагоджена робота цих центрів формує мовне коло: голосовий центр дозволяє нам сказати фразу і одночасно активізувати центр слуху. Слуховий центр сприймає мовлення і дає команду думати асоціативному центру. Той, в свою чергу, отримавши команду, активізує голосовий центр.
В основі заїкання лежать періодичні розриви мовного кола внаслідок різної швидкості роботи мовних центрів.
Заїкання, найчастіше, – проблема дітей. У віці 2-5 років, коли мовні центри та синхронний зв’язок між ними тільки формуються, найлегше спровокувати заїкання.
Заїкання практично завжди відбувається на приголосних звуках і дуже рідко на голосних. Це пояснюється тим, що нервові імпульси при перезбуджений нервовій системі і приголосні звуки (особливо глухі) близькі за своєю частотною характеристикою.
Якщо дитина коливається перед початком мовлення, повторює слова, затинається перед вимовою слова або фрази, необхідно на це звернути пильнішу увагу. Є діти, які поспішають сказати що-небудь і не встигають висловити свою думку в правильній формі. Якщо мовлення невпевнене, неплавне, з частими повтореннями у віці 2-7 років – це є варіантом норми. Але якщо вони зустрічаються дуже часто і пов’язані з напругою і уникаючою поведінкою, це може бути ознакою заїкання.
Ознаки початковій стадії заїкання:
– часто зустрічаються повтори слів,
– повторювані звуки,
– уникнення ситуації спілкування,
– поганий настрій,
– напружений вид м’язів обличчя і шиї,
– мовлення з несподіваними підйомами гучності голосу.
Правильніше за все лікувати заїкання в дитячому віці, поки нервова система ще остаточно не сформувалася. З віком у багатьох заїкання проходить. Ті, у кого воно зберігається, частково пристосовуються, неусвідомлено вчаться контролювати своє мовлення під час спілкування.
Існує багато методів лікування заїкання, але жоден з них не дає 100% гарантії.
Основне лікування – заняття з логопедом і психологом. Головне завдання фахівців – позбавити людину від психологічних комплексів, навчити не боятися суспільства незнайомих людей.
Також хворим може бути призначено медикаментозне лікування і фізіотерапія. Часто призначають вітаміни, заспокійливі засоби, адаптогени, препарати для поліпшення мозкового кровообігу і функції нервової системи. Застосовується електрофорез, струми Дарсонваля, саноторно-курортне лікування.
