Кожен з нас помічав, що позіхання – заразне явище. Варто комусь поруч позіхнути, як у вас вже через секунду теж раззявається рот. Проте вчені-психологи стверджують, що до «заразного позіхання» схильні не всі підряд, а люди більш емоційні і з більш чуйною соціальної свідомістю.

Дослідження

До такого висновку вчені Університету Лідса прийшли після дослідження, в ході якого вони таємно спостерігали за 80 студентами, 40 з яких вивчали психологію, а 40 були студентами технічних спеціальностей. Студенти думали, що вони сидять у залі очікування перед експериментом. Насправді за їх реакцією спостерігали у той час, як хтось ще в кімнаті спеціально «заразно» позіхав.

Виявилося, що студенти технічних спеціальностей у відповідь позіхали 1,5 рази, а ось студенти-психологи позіхали 5,5 разів. Обидві групи студентів різнилися так само тим, як добре у них була розвинена здатність сприймати стан оточуючих.

Така здатність була протестована за допомогою простого методу, який полягав у здатності тестованого визначити емоційний стан людини на фото по його очах (інша частина обличчя була прихована). Студенти-психологи показали на два очка кращі результати (за 40-бальною шкалою), ніж «технарі». І хоча різниця невелика, але статистично важлива.

Варто визнати, що студенти-психологи не дарма зробили свій вибір: вони виявилися людьми з більш високорозвиненою суспільною свідомістю, ніж їх колеги-інженера.

Проведений експеримент доводить, що «заразність» позіхання є свого роду проявом співчуття, а його результати пов’язані з іншим недавнім дослідженням, яке показало, що діти-аутисти менш схильні до співпереживання, ніж здорові діти.

Якщо у Вас виникли проблеми зі здоров’ям, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Тут вам забезпечать кваліфіковану допомогу та підберуть індивідуальне лікування, спрямоване на покращення вашого стану здоров’я. Ваше благополуччя є нашим пріоритетом.