Чи знаєте ви, що 2,2 млн. людей на планеті страждають від побічних явищ ліків? Коли ми чуємо слово «залежність», то частіше асоціюємо це з наркотичною або алкогольною залежністю, забуваючи про ще одну, більш поширену — лікарську.
Організм людини так влаштований, що втручання в його обмінний процес тих чи інших речовин може викликати згубну залежність, коли, не підживлюючи його щоденною дозою, неможливо мати нормальне самопочуття. І якщо залежність від наркотичних препаратів виникає, як правило, рідко, адже виписуються вони тільки в особливих випадках і за ними ведеться суворий контроль, то до всіх інших ліків людина має вільний доступ, чим і пояснюється повальне захоплення самолікуванням. Не останню роль у формуванні звикання до ліків грає повсюдне поширення аптек. Навіть коли ми намагаємося не напихати себе зайвими препаратами, нам в цьому все одно «допоможуть», адже ось аптека — на кожному кварталі. Ласкаво просимо!
Після антибіотикової атаки деяким хвороботворним бактеріям все ж вдається вціліти, і тоді вони стають ще більш агресивними і стійкими. Звичайно, ніхто не говорить, що треба назавжди відмовитися від антибіотиків, в окремих випадках вони залишаються незамінними, але лікувати ними звичайну нежить чи кашель не варто. Але ж саме так багато хто з нас вчиняє, коли хоче позбутися від неприємних симптомів застуди.
Лікарі встановили, що систематичний прийом лікарських препаратів призводить до того, що раніше виліковні без труда хвороби не піддаються лікам. Але є люди, які вже не можуть уявити свого життя без ліків. Виходячи з дому, вони кілька разів перевіряють свої кишені і сумочки на наявність необхідних таблеток від головного болю, від нежитю, від серця і т.п. Таблетки, не без допомоги реклами, обіцяють врятувати нас від зайвої ваги, безсоння, целюліту, від випадіння волосся в одних місцях або від надмірної їх густоти в інших. Цей список може бути нескінченним і ми, наївно довіряючи рекламним гаслам, пробуємо на собі всілякі фармацевтичні відкриття в надії, що зможемо зупинитися в будь-який момент.
Часто, прийняті нами пігулки, мають не стільки терапевтичний ефект, скільки психологічний. Сам факт прийому таблетки заспокоює і людина обманюється виникаючим відчуттями спокою або припливом необхідної енергії, або на час розблокованим носом. Звикання з психологічної підгрунтям носить більш складний характер. У цих випадках хворому важко відмовитися від ліків, навіть якщо лікар рекомендує припинити прийом. Хворий вважає, що від його хвороби допомагає лише конкретний препарат, або боїться захворіти знову. У таких випадках необхідна психологічна допомога.
Одного разу знявши біль з їх допомогою, людина починає приймати знеболюючі засоби при найменших больових відчуттях, виробляючи в організму звичку їх систематичного прийому. Коли ж людина забуває або не має можливості прийняти анальгетик, з’являється почуття тривоги, страху та занепокоєння. Але необхідно пам’ятати, що анальгетики надзвичайно токсичні. Вони мають сильний вплив на печінку та нирки, а рано чи пізно настає момент, коли внутрішнім органам вже потрібне лікування методом детоксикації, яке рятує вже від проблем, викликаних прийомом анальгетиків.
Часто ми «прописуємо» собі їх самі, за порадою сусідки чи кращого друга, якому вони допомагають заспокоїтися або добре спати. Але досить десять днів прийому цих препаратів, як буде порушений вже власний сон. Небезпека даних ліків ще й у тому, що вони прямим чином впливають на спосіб життя хворого. При регулярному прийомі їх людина не може адекватно оцінювати ситуацію в своєму оточенні, їх все дратує і здається, що весь світ змовився проти них. У той же час вони завжди знайдуть сотні виправдань своєї поведінки. Тобто систематичний прийом снодійного або транквілізаторів притупляє здатність аналітичного мислення.
Як правило, ними зловживають ті, хто мріє скинути зайву вагу. Але треба завжди пам’ятати, що разом із зайвими кілограмами з організму виводяться необхідні, життєво важливі елементи!
Є й такі умільці, які примудрилися пристраститися до звичайних краплей у ніс. Здавалося б, усе дуже просто – один «пшик» в ніс і можеш вільно дихати. Нічого, що потім в голові гуде — до цього можна звикнути. Іноді такий спосіб «вільного дихання» закінчується операцією. Медицина називає цю залежність вазомоторним ринітом. Виявляється, користуватися краплями в ніс можна 3–5 днів, а потім треба замінити їх на спеціальний сольовий розчин або зробити перерву. Але в першу чергу необхідна консультація лікаря.
Особливо варто відзначити антигістамінні препарати, що знімають алергічні реакції. Лікарі, розробивши їх ще десятки років тому, вже тоді знали, що ці ліки здатні викликати звикання. Вихід наступний: не призначати собі антигістамінні засоби самостійно і не користуватися довго одним препаратом.
Сучасна фармацевтика впевнено крокує вперед, пропонуючи споживачам нові лікарські препарати, здатні вилікувати багато захворювань. Небезпека в тому, що людина, слабка за своєю природою, не може встояти перед запропонованим їй «полегшенням», яке вільно лежить на аптечних полицях. Тим часом, ми завжди повинні пам’ятати, що багато препаратів містять речовини, що викликають звикання і лікарську залежність, наслідки якої для багатьох можуть бути дуже плачевними.
