Закреп у дитини: скільки днів без випорожнення це вже проблема

Питання «скільки днів дитина може не какати» батьки ставлять педіатру чи не найчастіше. Відповідь залежить від віку й від того, чим дитина харчується, і вона не така однозначна, як хочеться. Іноді три дні без стільця це норма, а іноді проблема видно вже за добу. Розбираємо, на що дивитися і коли час іти до лікаря.

Скільки разів на день дитина має випорожнюватися

Єдиної цифри немає, бо вона змінюється з віком.

На першому місяці життя новонароджений випорожнюється в середньому чотири рази на добу, на другому приблизно тричі. Далі частота падає: з третього по дванадцятий місяць це вже близько двох разів на добу. Після року більшість дітей ходять у туалет один-два рази на день.

Ці цифри середні, і відхилення від них самі по собі нічого не означають. Дитина, яка випорожнюється раз на два дні м’яким стільцем і при цьому спокійна, здорова. Дитина, яка ходить щодня, але з плачем і твердими грудочками, має закреп попри «нормальну» частоту.

Скільки днів без випорожнення це вже багато

Загальний орієнтир такий: менш ніж три випорожнення на тиждень це вже підстава для розмови з лікарем. Для дітей старшого віку цей поріг використовують і в міжнародних діагностичних критеріях.

Окремо стоїть немовля на виключно грудному вигодовуванні. У нього грудне молоко засвоюється майже повністю, і залишків утворюється мало. Такий малюк може не випорожнюватися кілька днів, а іноді й до тижня, і це буде варіантом норми. Але тільки за трьох умов: стілець, коли він з’являється, м’який, дитина добре набирає вагу і поводиться спокійно. Якщо малюк тужиться, плаче, підтягує ніжки, а стілець виходить твердий, тривалість паузи вже не має значення.

Дитина на суміші зазвичай випорожнюється рідше за грудничка, але регулярніше. Пауза понад три дні в неї вимагає уваги.

Чому важлива не частота, а вигляд стільця

Найпоширеніша помилка це рахувати дні й не дивитися на результат.

Закреп це не про календар, а про те, що випорожнення стало твердим і болючим. Класична картина виглядає так: дитина відкладає похід у туалет, тужиться, стілець виходить щільними грудочками або одним великим щільним шматком, іноді з прожилками крові через тріщину. Після цього дитина починає боятися самого процесу і терпить далі. Так закреп замикається в коло, і воно розкручується швидше, ніж здається.

У дітей, які вже вміють користуватися горщиком, буває ще одна ознака, яку батьки тлумачать навпаки. На білизні з’являються сліди рідкого калу, і це виглядає як пронос. Насправді це часто ознака того, що в кишківнику накопичилася щільна маса, а рідкий вміст обтікає її. Такий стан потребує лікаря, а не закріплювальних засобів.

Чому в дитини виникає закреп

У переважній більшості випадків причина не в хворобі, а в поєднанні звичок і обставин. Найчастіше закреп починається в момент змін: перехід із грудного молока на суміш, введення прикорму, привчання до горщика, вихід у садок чи школу. У садку й школі додається окремий чинник, про який батьки часто не знають: дитина свідомо терпить, бо соромиться чи не хоче користуватися громадським туалетом.

Далі працює звичайна фізіологія. Що довше калові маси стоять у прямій кишці, то більше з них всмоктується води і то твердішими вони стають. Наступне випорожнення болюче, дитина терпить ще довше, і коло замикається.

Додають свій внесок і брак рідини, одноманітне харчування без овочів, і тривале сидіння без руху. Значно рідше за закрепом стоїть захворювання, наприклад порушення роботи щитоподібної залози або вроджена патологія кишківника. Саме тому лікар дивиться не лише на частоту стільця.

За яких ознак треба до лікаря не відкладаючи

Є перелік ознак, за яких закреп не можна лікувати як звичайний і треба показати дитину педіатру без зволікань.

У новонародженого це затримка відходження меконію, першого стільця, більш ніж на 48 годин після народження, і поява закрепу вже на першому місяці життя в доношеної дитини. Обидва сигнали можуть вказувати на вроджену патологію кишківника.

У дітей будь-якого віку насторожують стрічкоподібний, дуже тонкий стілець, здуття живота, погана прибавка ваги або її втрата, блювання з домішкою жовчі, стійка гарячка без явної причини, кров у стільці. Окремо варто показати лікарю ямку, пучок волосся або асиметрію складки в крижовій ділянці: іноді за цим стоїть вада розвитку спинного мозку.

Усе перелічене не привід для паніки, але привід не займатися самолікуванням і не чекати.

Що можна зробити вдома

Дитині потрібна вода. Не сік, не компот, а саме вода, і в кількості, яка відповідає віку. Друге це клітковина: овочі, фрукти, цільнозернові каші замість одноманітного меню з рафінованих продуктів. Третє, і воно недооцінене, це рух. Дитина, яка бігає, має кращу моторику кишківника, ніж дитина, яка сидить.

Окремо працює режим. Кишківник добре реагує на рефлекс, який запускається після їжі, тому має сенс саджати дитину на горщик приблизно в один і той самий час, найкраще через десять-двадцять хвилин після сніданку, і давати їй посидіти спокійно кілька хвилин. Ноги при цьому мають упиратися в підлогу або підставку, бо з підібганими ногами тужитися незручно.

І головне з того, що залежить від батьків: не сварити. Дитину, яку лають за брудну білизну або за те, що вона довго сидить, закреп тільки посилюється, бо додається страх.

Чого робити не можна

Регулярні клізми без призначення лікаря. Разова клізма за порадою педіатра це нормально, а клізма як щоденна звичка привчає кишківник не працювати самостійно.

Мило, градусник, ватна паличка та інші способи «допомогти» механічно. Це травмує слизову і закріплює в дитини страх. Дорослі проносні з домашньої аптечки. Дозування й показання в дітей інші.

Соки дітям до року. Раніше сік вважали універсальною порадою при закрепі, зараз рекомендації змінилися: до року сік не дають узагалі, якщо його свідомо не призначив лікар саме для цієї ситуації. Після року обсяг обмежують приблизно ста двадцятьма мілілітрами на добу для дітей від одного до трьох років.

І окремо про домашні засоби на кшталт мелених насінин чи трав’яних настоїв для немовлят. Дитині першого року такі речі не дають. Ефекту від них ніхто не доводив, а ризик алергічної реакції реальний.

Як лікує лікар

Спочатку огляд і розмова: коли почалося, як виглядає стілець, чи є біль, чи були тривожні ознаки, чим дитина харчується. Часто цього вже достатньо, щоб зрозуміти причину. Аналізи та інші обстеження призначають не всім, а лише коли картина не схожа на звичайний функціональний закреп.

Якщо самих змін у харчуванні й режимі мало, лікар додає препарат. Першою лінією в дітей сьогодні є макрогол, він же поліетиленгліколь: він утримує воду в просвіті кишківника і робить стілець м’яким, не подразнюючи слизову і не викликаючи звикання. Конкретний препарат, дозу й тривалість визначає лікар, і саме тому їх немає в цьому тексті.

Важливий момент, про який батьків рідко попереджають: лікування закрепу не буває коротким. Щоб кишківник повернувся до нормального ритму, а дитина перестала боятися болю, потрібні тижні, іноді місяці. Кинути на третій день, коли стало легше, це майже гарантовано повернутися до того самого за місяць.

Коли записатися на прийом

До лікаря варто йти, якщо дитина випорожнюється рідше трьох разів на тиждень, якщо процес болючий, якщо в стільці з’явилася кров, якщо на білизні почали з’являтися сліди калу або якщо закреп триває довше двох тижнів попри зміни в харчуванні.

У Центрі сімейної медицини CENTRMED у Кам’янці-Подільському дитину огляне педіатр: з’ясує причину, відрізнить звичайний функціональний закреп від станів, які потребують окремої діагностики, і складе план, розрахований на результат, а не на разове полегшення. Записатися на консультацію до педіатра можна онлайн або за телефоном.