Колись людина знала, що кущ ожини – це справді царський дарунок природи: варто було до якоїсь рани, виразки прикласти подрібнене листя чи сік ожини, як хвороба минала. А згодом людині відкрилися чудодійні лікувальні властивості всіх, без винятку, частин рослини: від кореня до ягід і навіть її колючок.
Наші бабусі знали, що солодка ягода приходить на допомогу у разі “солодкої” хвороби, тобто за підвищеного вмісту цукру в крові,
діабету.Коли виникла пошесть дизентерії, для лікування і профілактики пили чай з плодів ожини або її листя.
Не обходилися без ожини жінки. Ожина допомагає уникнути або полегшити стан тяжкого патологічного клімаксу з приливами, безсонням, неврозами, місячними зі значною втратою крові й тривалістю понад тиждень.
Випийте ожинового чаю. Ожиновий чай налагоджує функцію нирок, завдяки чому зникають набряки. Протипоказань щодо жодної із складових цієї рослини немає (а це рідко трапляється).
Проте варто пам’ятати золоте правило: будь-яку найефективнішу лікарську рослину не слід вживати довше місяця. Треба зробити перерву на місяць (або два) і потім повторити курс лікування.
Дозрілі ягоди – послаблювальний засіб, недозрілі – в’яжучий.
Смачні соковити плоди ожини добре тамують спрагу, тонізують органи травлення. Людина на практиці переконалася у лікувальних властивостях ожини.
Наприклад, дозрілі плоди – послаблювальний засіб, а недозрілі – ефективно допоможуть від
проносів, збудять апетит. Ягоду добре сприймає навіть хворий шлунок. Мабуть, через те вона слугувала людям цілий рік. Раніше її засушували (це найнадійніший спосіб консервування ягоди). Ягода ще й радувала всіх членів родини киселем чи компотом із неї. І це були не просто смачні напої, а й ліки, які вміли долати запальні процеси шлунково-кишкового тракту, а також кашель, нежить. Знали в народі: треба тільки напитися гарячого чаю з сушеної ожини, додавши трохи листя, після чого закутатися, щоб пропотіти. Дихати ставало легше, температура спадала. Здавалося, навіть нервова система оновлювалася. Перед ожиною відступали й істеричні напади.
Ліки з ожини
- 2 столові ложки подрібненого листя заливають 0,5 л окропу, настоюють годину, проціджують. П’ють по півсклянки 4 рази на день до вживання їжі (четвертий раз – перед сном).
Такий настій корисний (можна додавати і сушені плоди) у разі проносів, дизентерій, катару шлунково-кишкового тракту, гострих респіраторних захворювань, навіть пневмонії. а також за підвищеної нервової збудливості.
Рекомендується від кровохаркань, шлункових крововиливів, водянки, цукрового діабету.
Для приготування потогінного збору:
- 2 столові ложки сушених ягід заливають склянкою окропу, настоюють 5-20 хвилин, п’ють готуючи щоразу свіжий настій, упродовж 1-2 годин по 2-3 склянки.
Народні цілителі помітили ефективну дію ліків з ожини і за недокрів’я.
- Для цього чайну ложку суміші листя ожини, трави звіробою і квіток глухої кропиви білої, у співвідношені 2:3:2, залити склянкою окропу, настояти 3 години. П’ють по три склянки на день.
Як кровоспинний засіб – у разі гіперполіменореї (місячні зі значною втратою крові), апендициту, водянки, цукрового діабету.
- 2 столові ложки подрібнених коренів залити 0,5 л окропу, настоювати годину. Вживати по чарці чотири рази на день, до вживання їжі.
Якщо дошкуляє діарея (пронос), дизентерія, кровохаркання, водянка, розширення вен – готують чай.
- 20 г коренів (можна й листя, але його треба брати трохи більше) заливають склянкою води, кип’ятять, настоюють до утворення приємної на колір коричнево-рожевої рідини. П’ять по півсклянки тричі на день.
Наталія Земна
