Що робити, якщо син чи донька поводиться агресивно? Треба знайти джерело агресії та спрямувати її у правильне русло! І в жодному разі не вчити дитину гамувати негативні емоції!
Агресія притамана кожній людині від природи. Це своєрідний захисний механізм, реакція на подразники. Діти, навіть наймиліші карапузи, стають агресивними, коли виникає якась небезпечна ситуація, наприклад, хтось відібрав у них іграшку або в пісочниці дав лопаткою по голові. І це цілком природна реакція, дитина захищається від нападу.
Тривогу потрібно бити, коли агресивною стає так звана фонова поведінка. Малюк перетворюється на справжнісінького забіяку, йому починають подобатись негативні персонажі мультиків та казок, дитина ображає людей, які її оточують, говорить образливі слова.
Не потрібно хвилюватись, ваш син чи донька не перетворились на монстра – найімовірніше, просто з’явився подразник, який постійно запускає агресію в активну фазу, щось чи хтось, так би мовити, весь час тисне на червону кнопку. А тому батькам, перш ніж соромити чи карати дитину, треба визначити цей чинник і в жодному разі не придушувати агресії власних дітей. Заборона або силове придушення агресивних імпульсів дуже часто може спричинити аутоагресію (тобто малюк шкодитиме сам собі) або перерости в психосоматичий розлад.
А тому завдання батьків – навчити дитину контролювати свою агресію, відстоювати власні права й інтереси, а також захищати себе в соціально прийнятний спосіб, не завдаючи нікому шкоди.
Причини деструктивної поведінки дитини можуть бути різними. Одні з найпоширеніших – сварки батьків. Коли тато та мама весь час сваряться, в малюка, та й у старших дітей, з’являється відчуття наближення катастрофи. Навіть якщо сварки відбуваються «за зачиненими дверима», маленька людина відчуває напруження. Будь-яку конфліктну ситуацію дитина сприймає як загрозу для себе. До того ж діти часто почуваються винуватими у сварках батьків, а від того страждає їхня самооцінка.
Спричинити агресію можуть і фізичні та моральні покарання, психологічна відмова від малюка. Наприклад, мама часто лякає своє чадо, що піде, залишить його самого, коли він, скажімо, повільно збирається, чи не любитиме дитину, бо вона не чемна. Страх, щомама покине, – один із найбільших дитячих страхів, а тому малюк відчуває стрес, що переростає в агресію.
Причиною може бути й несприятлива атмосфера в дитячому садку або в школі.
Неприйняття почуттів дитини, заборона на вияв емоцій теж спричиняють агресивну поведінку.
Підвищена тривожність – іще одне джерело такої поведінки. Якщо мама сама перебуває в постійному стресі або надмірно опікає малюка: «Не лізь на гірку. Це небезпечно!». Світ починає здаватися малюкові небезпечним, і він захищається від нього.
Причиною агресивності можуть стати і надмірне обмеження свободи дитини, постійні заборони чи відмова купити якусь річ, а також коли дорослі не виконують прохання дитини, не враховують її побажань та прагнень.
Ну, і звичайно, батьки, які не хочуть, щоб їхні діти були забіяками, самі мають контролювати власні агресивні імпульси. Треба завжди пам’ятати, що діти навчаються прийомів соціальної взаємодії насамперед за допомогою спостереження людей, які їх оточують (передусім батьків).
Звертайтеся до Центру Сімейної Медицини в м. Кам’янець-Подільському за адресою: вул. Драгоманова, 14а, для індивідуальної програми з профілактики та лікування згідно з діагнозом вашого здоров’я. Наші спеціалізовані лікарі готові надати якісні медичні послуги та надійні поради.
