Вузлова еритема – захворювання, при якому запалюються судини шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Статистика показує, що жінки хворіють еритемою в три рази частіше за чоловіків, найбільш часто це хворі у віці 15-30 років.
Причини вузлуватої еритеми дуже різноманітні і вкрай суперечливі. Виділяють дві групи причин: інфекційні та неінфекційні.
Інфекційні причини:
– стрептококові інфекції (ангіна, скарлатина),
– туберкульоз,
– іерсиніоз,
– венерична лімфогранульома,
– лепра,
– гістоплазмоз,
– кокцідіодоз і т.д.
Неінфекційні причини:
– саркоїдоз,
– неспецифічний виразковий коліт.
Досить часто зустрічається і алергічна причина еритеми. Найчастіше провокаторами стають сульфаніламідні препарати (сульфален, сульфодімектосін), контрацептиви.
Вузлувата еритема може бути гострою і хронічною. Гостра форма характеризується погіршенням загального стану, підвищенням температури, появою на гомілках, колінах, рідше на обличчі, шиї вузлів, болючих при пальпації. Вузли червоного кольору, який поступово переходить у фіолетовий, потім бурий і жовтуватий. У 50% хворих спостерігається запалення суглобів. У дітей вузлувата еритема має більш важкий характер. Через 6-7 тижнів патологічний процес вирішується самостійно.
При хронічній еритемі даний стан приходить не надовго, вузли мають тенденцію до злиття або виникнення на нових місцях після дозволу на старих, як би мігрують.
Встановити діагноз, причину і призначити лікування допоможе дерматолог, ревматолог, терапевт або лікуючий лікар, якщо причина відома.
Звернення за медичною допомогою обов’язкове, так як необхідно точно розібратися з причинами, що викликали синдром, які бувають дуже серйозними.
Діагноз ставиться при візуальному огляді. При першому зверненні рекомендується здати мазок з ротоглотки на стрептокок і зробити рентгенограму легень для виключення саркоїдозу і туберкульозу, здати кал на іерсіній.
Лікування визначається причинами. Найоптимальніший варіант – лікування в стаціонарі і повне обстеження організму. У більшості випадків стан не дозволяє повноцінно виконувати роботу, навіть не пов’язану з фізичними навантаженнями.
При лікуванні вузлуватої еритеми призначаються такі препарати: нестероїдні протизапальні засоби (німесіл, індометацин), гормони (преднізолон) – їх не слід приймати при інфекційних процесах, а при алергічних вони доречні. Якщо немає протипоказань всередину призначають йодид калію, антибіотики при інфекційному процесі. Місцеве лікування – гепаринова мазь.
Поряд з основним лікуванням застосовуються засоби народної медицини. У раціон харчування додають деякі злаки і трави: зелені боби, квасоля, базилік, кріп, кмин. При набряках – сечогінні збори.
Для лікування гострої стадії захворювання необхідно дотримуватися напівпостільного режиму, молочно-рослинної дієти. Після перенесеного захворювання як мінімум на 1 місяць слід відмовитися від фізичних навантажень.
Основна небезпека вузлуватої еритеми – перехід її в хронічну форму. Тому не варто сподіватися на те, що через 6-7 тижнів все само вирішиться та ігнорувати лікування. Лікування обов’язкове!
