Везикуліт – це запалення сім’яних міхурців. Гнійні інфекції, такі як кишкова паличка, стафілокок, гонококова інфекція та багато інших можуть стати причиною запалення сім’яних міхурців.

У пацієнтів, які хворіють хронічним простатитом зазвичай розвивається везикуліт. Проте дуже часто хворіють на дане захворювання і чоловіки, які страждають орхітом, уретритом, епідидимітом та ін.. хворобами. Бувають також випадки, коли причиною захворювання інфекційне захворювання, таке як ангіна або грип.

До причин, можна віднести деякі чинники, що викликають захворювання везикуліту:

• Наявність запальних захворювань, які є хронічними;

• малорухомий спосіб життя та тривале знаходження в сидячому положенні;

• надмірна статева активність або навпаки тривале статеве утримання;

• харчування неправильне, яке в свою чергу призводить до частих запорів;

• переохолодження організму.

Якщо у хворого везикуліт розвинувся внаслідок ускладнення хвороб сечостатевої системи, то це означає, що через сім’явивідну протоку інфекція потрапила до сім’яних міхурців. Також гематогенним шляхом (через кров) може потрапити інфекція в сім’янні міхурці.

Запальні захворювання везикуліту поділяють на гострий і хронічний.

• болі в ділянці паху;

• висока температура;

• болі внизу живота з однієї або двох сторін.

• головний біль;

• озноб;

• болі в області прямо кишки.

Запідозривши везикуліт, лікарі призначають пацієнту лабораторні дослідження. В результатах аналізу сечі та рідині сім’яних міхурців спостерігається велика кількість еритроцитів і лейкоцитів. Також проводиться пацієнту ультразвукове дослідження, де є збільшення міхурців сім’яних.

На початку лікування гострого везикуліту пацієнту призначають антибіотик широкого спектру дії, болезаспокійливі засоби. Іноді також послаблююючі призначають. Як тільки температура знизилась починають готувати пацієнта до фізіотерапевтичних процедур. Ні в якому разі не потрібно проводити самолікування, тому що лише досвідчений фахівець встановлює діагноз точний та призначає лікування відповідне.

Якщо не проводились правильні лікувальні заходи, то виникають важкі ускладнення, при яких в міхурцях сім’яних накопичується велика кількість гною. У такому випадку показано лише оперативне втручання. Проводиться пункція сім’яних міхурців (видаляється гній), після чого вводиться дренажна трубка, щоб не накопичувався гній.

Запустивши лікування везикуліту хвороба переходить у хронічну форму. Вона характеризується: порушенням сечовипускання, ниючими болями в промежині, області прямої кишки, крижах та ін..

При хронічному везикуліті лікарі призначають антибактеріальну терапію. Потім призначаються також фізіотерапевтичні процедури.

Профілактика полягає в лікуванні головного захворювання (простатит хронічного характеру), а також в усуненні факторів, що сприяють розвитку захворювання.  При малорухомому способі життя (сидяча робота), потрібно проводити паузи активного відпочинку, намагатися не переохолоджуватись та ін..