Раніше ріпа була щоденною їжею, її вживали сирою, вареною, з олією, робили з неї квас, використовували начинку до пирогів, а найчастіше – парили. Заквашували ріпу як капусту, варили з неї варення, робили напої. На жаль, рецепти ті нині забуті.
Ріпа зміцнює організм людини, наповнює його вітамінами.
Щоправда, у сирому вигляді ріпа протипоказана людям, які страждають від виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гастритів та ентероколітів. Таким хворим ріпу треба вживати після кулінарної обробки.
Народна медицина завжди шанувала цілющу силу овоча. Соком, звареним з цукром, не одно покоління рятувалося від скорбуту (цинги).
Полоскання ротової порожнини соком ріпи знімає зубний біль, набряк, кровоточивість ясен.
Соком пареної ріпи лікують різні застудні захворювання. В народі коренеплоди й сік вживали усередину в разі гострого ларингіту.
В коренеплодах є речовина, яка діє як профілактичний та лікувальний засіб від атеросклерозу.
Лушпиння ріпи містить речовину-антибіотик, яка затримує розвиток хвороботворних грибів. Тому, якщо на ногах з’явилися симптоми грибкового захворювання, треба парити ноги у відварі з лушпинням ріпи.
Дітям раніше частенько готували делікатес: ріпа, посипана цукром. Це смачно та корисно.
Тож замислимося, чи заслужено ми забули таку цінну овочеву культуру як ріпа?
Наталія Земна
