Людина – істота соціальна. З початку свого існування людям, щоб вижити, доводилося об’єднуватися. У зв’язку з цим вчені вважають, що людина, ізольована від суспільства, не тільки нещаслива, але і переживає загальні проблеми зі здоров’ям.
Недавнє медичне дослідження показало, що самотність – не просто неприємний стан, але вона може значно послабити імунну систему людини, спровокувавши розвиток серйозних захворювань.
Фахівці розглянули самотність з точки зору біологічних процесів. Дослідження показало, що у самотніх людей, соціально ізольованих, інтенсивно працюють гени, що відповідають за роботу гормонів стресу. При цьому істотно падає активність імунних клітин, що протистоять небезпечним вірусам.
Якщо більшість вірусів передаються від людини до людини, то у тих, хто живе в колективі, імунний захист вище, ніж в порівнянні з самотніми. Це зумовлено як еволюцією, так і генетикою.
На основі даного дослідження вчені встановили, що самотні люди мають більш високий ризик реактивації латентного вірусу і частіше за інших схильні до розвитку запальних реакцій у відповідь на стрес. При цьому хронічне запалення тісно пов’язане з ішемічною хворобою серця, артритом, цукровий діабет 2 типу та іншими захворюваннями.
Джон Качіоппо, відомий американський психолог, каже, що бути одному і самотність – це різні поняття. Відомо, що людина може відчувати себе самотньою, навіть будучи в оточенні інших людьми. Якщо немає того, на кого можна покластися, розділити свої почуття – людина самотня. Тобто самотність не залежить від кількості соціальних контактів. Достатньо мати 1-2 надійних друзів, щоб позбутися самотності. Але якщо самотність стає хронічною, людина ризикує як душевним, так і фізичним здоров’ям.
Організм самотньої людини постійно перебуває у стресовому стані. Його симпатична нервова система активується, перебуваючи в бойовій готовності для відповіді стресу. Такий стан викликає ряд фізіологічних змін: підвищується артеріальний тиск, збільшується рівень кортизону. Всі ці процеси ведуть до розвитку депресії. А тривалий викид кортизону веде до ослаблення імунної системи.
Хронічна самотність часто стає причиною ожиріння. Самотні люди жадають задоволень, не пов’язаних із спілкуванням: алкоголь, жирна та солодка їжа. З одного боку, ці продукти діють як заспокійливе, підвищуючи рівень допаміну в крові. Але вся небезпека в тому, що найчастіше, людина не може себе контролювати.
Хронічна самотність виступає як власне джерело стресу. У результаті вона призводить до постійного відчуття втоми, підвищеного кров’яного тиску. На додаток, постійні страждання приводять до ризику розвитку хвороби Альцгеймера.
Все вище сказане в черговий раз підтверджує, як важливі для людини спілкування, турбота і любов.
