Цвіт акації: від чого допомагає, лікувальні властивості та шкода
Наприкінці травня біла акація перетворює цілі вулиці на щось схоже на снігопад – і майже одразу починається сезон збирання суцвіть. Хтось несе їх на оладки, хтось сушить на чай, хтось шукає рецепти настоянок. Питання, яке при цьому виникає найчастіше: а що з цієї рослини справді корисне, а що – небезпечне? Розберімося по порядку, бо в акації ці дві сторони стоять поруч дуже близько.
Чи справжня акація росте в Україні?
Дерево, яке в нас усі називають білою акацією, ботанічно зветься робінія псевдоакація (Robinia pseudoacacia). Справжні акації – рід зовсім інших рослин, вони ростуть у тропіках і субтропіках, переважно в Австралії та Африці. Робінію завезли до Європи з Північної Америки ще у XVII столітті, вона добре прижилася і розійшлася по всьому континенту.
Чому це важливо? Тому що більшість інформації про «лікувальну акацію», яка ходить по інтернету, змішує різні рослини. Властивості справжніх акацій, робінії та софори японської (її суцвіття зовні дуже схожі на акацієві) описують як одне ціле – а це три різні види з різним хімічним складом. Коли ви читаєте про користь акації, варто спершу зрозуміти, про яку саме рослину йдеться.
Так звана жовта акація – теж не акація, це карагана деревовидна, ще один окремий вид.
Що міститься у квітах білої акації?
Основа хімічного складу суцвіть робінії – флавоноїди. Це велика група рослинних сполук, до якої належать акацетин, робінін, кемпферол та їхні похідні. Крім них, у квітах є ефірна олія, яка й дає той упізнаваний медовий аромат, органічні кислоти й дубильні речовини.
Флавоноїди справді цікаві науці: їх активно вивчають як антиоксиданти й протизапальні сполуки. Але тут потрібне важливе уточнення, до якого ми зараз перейдемо.
Від чого застосовують цвіт акації?
У народній медицині суцвіття робінії традиційно використовували як засіб від кашлю, як легке послаблююче та жовчогінне. Настої з квітів застосовували при застуді, а в деяких регіонах – при шлункових розладах.
Це історичний факт, і його варто знати. Але «традиційно застосовували» і «допомагає» – не одне й те саме.
Чи справді цвіт акації лікує?
Доказова база тут дуже слабка.
Те, що відомо про робінію, отримано майже виключно в лабораторних умовах – на клітинних культурах у пробірці. Дослідники справді фіксують антиоксидантну й антибактеріальну активність екстрактів, вивчають акацетин як перспективну сполуку. Але між активністю речовини в пробірці та лікувальним ефектом у людини лежить довгий шлях: потрібні дослідження на тваринах, потім клінічні випробування за участю пацієнтів, потім підтвердження дози й безпеки. Для робінії цього шляху ніхто не пройшов. Клінічних досліджень, які б доводили, що чай або настій з квітів акації лікує конкретне захворювання, просто не існує.
Тому все, що ви прочитаєте про акацію як засіб від гіпертонії, виразки шлунка, гастриту, каменів у нирках чи гінекологічних проблем – це не медичні рекомендації, а перекази народної традиції. Спиратися на них при реальній хворобі не варто: час, витрачений на трав’яне самолікування, – це час, за який захворювання прогресує.
Окремо наголосимо на двох речах, які трапляються в народних порадах і є прямо небезпечними. Перше: спиртові настоянки при виразковій хворобі шлунка чи гастриті. Алкоголь ушкоджує слизову оболонку і при виразці є прямим протипоказанням – він здатний спровокувати кровотечу. Друге: будь-які трав’яні засоби при кашлюку. Кашлюк – це бактеріальна інфекція, яка лікується антибіотиками, причому у визначене часове вікно, а в немовлят вона може викликати зупинку дихання.
Докладніше про те, чому спиртові настоянки з акації небезпечні при судинних проблемах – у нашому матеріалі про настоянку цвіту акації.
Чим небезпечна біла акація?
Це та частина, яку в статтях про користь акації зазвичай згадують останнім рядком. Насправді її треба знати першою.
Робінія – отруйна рослина. Її токсичність забезпечують білкові сполуки робін і фазин, які належать до токсальбумінів. Механізм їхньої дії неприємний: вони блокують синтез білка в клітинах організму.
Розподіл токсинів по рослині нерівномірний. Найбільша концентрація – у насінні, корі та коренях, помітна кількість – у молодих пагонах і листі. Квіти містять найменше, і саме тому їх традиційно вживають у їжу. Але кора й насіння – це справді небезпечна сировина, і будь-які рецепти відварів або настоянок з кори становлять реальний ризик.
Задокументовані випадки отруєння людей – це переважно діти, які жували кору робінії. Клінічна картина включає біль у животі, нудоту й багаторазове блювання, сухість у горлі, м’язову слабкість, розширення зіниць, головний біль і запаморочення. Смертельні наслідки трапляються рідко, але випадки з важким перебігом описані. Дані про токсичні частини рослини й основні отрути наведені, зокрема, у базі отруйних рослин Корнельського університету.
Практичний висновок простий: якщо у вас у дворі росте акація і є маленькі діти, поясніть їм, що жувати кору, стручки чи насіння цього дерева не можна.
Кому не можна вживати акацію?
Навіть квіти, які вважають найбезпечнішою частиною, підходять не всім.
Від вживання варто утриматися під час вагітності та годування груддю – безпека для цих груп не вивчалася. Не варто давати настої з акації маленьким дітям. Люди з алергією на пилок бобових рослин можуть відреагувати на акацію теж – і сезон її цвітіння якраз збігається з піком полінозу, тож симптоми легко переплутати. При хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту трав’яні настої також можуть погіршити стан.
Якщо ви приймаєте призначені лікарем препарати, обов’язково скажіть про це перед тим, як додавати до раціону будь-які трав’яні засоби: рослинні сполуки здатні впливати на дію ліків.
Перед тим як вживати акацію, обов’язково потрібно проконсультуватися з лікарем -фітотерапевтом.
Що можна зробити з цвіту акації?
Ось тут акація справді хороша – тільки не як ліки, а як продукт.
Найпростіше – сушити суцвіття й заварювати як звичайний ароматний трав’яний чай. Смак м’який, з медовою ноткою.
Класика української кухні – оладки з квітами акації: суцвіття вмочують у рідке тісто й обсмажують. З квітів варять запашний сироп, який потім додають до води, десертів чи випічки. У деяких країнах з них роблять варення.
І найвідоміше – акацієвий мед. Робінія чудова медоносна рослина, і мед з неї виходить світлий, прозорий, довго не кристалізується. Тут теж варто розвіяти один міф: «корисні властивості» меду не зникають від гарячої води – просто при високій температурі частина ароматичних сполук і ферментів руйнується, тому мед смачніший, якщо додавати його в теплий, а не окріп, напій.
Для будь-якого кулінарного застосування беруть лише квіти – не кору, не стручки й не насіння. І збирати їх варто подалі від автомобільних доріг.
Коли варто звернутися до лікаря?
Якщо після вживання будь-якої частини акації з’явилися нудота, блювання, біль у животі, слабкість або запаморочення – не чекайте, поки «мине саме». Якщо йдеться про дитину, яка могла з’їсти стручки чи пожувати кору, зверніться по медичну допомогу одразу.
І головне. Симптоми, від яких люди найчастіше й шукають порятунку в травах – підвищений тиск, біль у шлунку, тривалий кашель, набряки – це сигнали, які потребують діагностики, а не заварювання. За ними може стояти стан, що добре лікується на ранньому етапі й погано – на запущеному.
Записатися на консультацію до сімейного лікаря Центру Сімейної Медицини CENTRMED у Кам’янці-Подільському можна зі скаргами будь-якого профілю: лікар оцінить ситуацію, призначить потрібні обстеження й за потреби скерує до профільного спеціаліста – гастроентеролога, кардіолога чи алерголога. Якщо вас цікавить фітотерапія як допоміжний метод, у клініці працює напрямок фітотерапії – але призначає такі засоби лікар, з урахуванням основного лікування, а не замість нього.
