Кліща можна підчепити не лише в лісі – він чекає в траві міського парку, на дачі, у сквері. Більшість укусів минають без наслідків, але деякі кліщі переносять небезпечні інфекції, насамперед хворобу Лайма. Тому головне після укусу – не панікувати, але й не ігнорувати. Розберемо по кроках, що робити.
Сам укус майже завжди безболісний – кліщ виділяє речовини, що знеболюють місце присмоктування, тому людина часто не відчуває його зовсім. Небезпека не в укусі як такому, а в тому, що кліщ може бути переносником інфекції.
В Україні найпоширеніша з них – хвороба Лайма (кліщовий бореліоз). Рідше зустрічаються кліщовий енцефаліт (у певних регіонах), анаплазмоз, ерліхіоз і бабезіоз. Важливо розуміти: далеко не кожен кліщ інфікований, і навіть укус зараженого кліща не означає автоматичного захворювання. Але повністю виключити ризик не можна – тому діяти треба правильно.
Головний принцип – видалити кліща якомога швидше. Чим довше він присмоктаний, тим вищий ризик передачі інфекції: для хвороби Лайма критичним вважається час від 36 годин і більше. Тому зволікати не варто, але й робити це треба акуратно.
Захопіть кліща пінцетом або спеціальним пристроєм для видалення максимально близько до шкіри – біля самого хоботка. Витягуйте плавним рухом вгору, без ривків і скручування. Мета – витягнути кліща цілим, не розчавивши і не залишивши голівку в шкірі. Після видалення обробіть місце укусу антисептиком і ретельно вимийте руки.
Якщо є можливість – збережіть кліща в закритій ємності. Він знадобиться не стільки для аналізу, скільки для ідентифікації виду, якщо лікар вважатиме це за потрібне.
Народні методи, які досі гуляють інтернетом, не просто марні – вони підвищують ризик зараження. Не можна заливати кліща олією, лаком чи кремом «щоб задихнувся»: у відповідь на це він може виділити в ранку більше слини зі збудником. Не можна припікати його, поливати спиртом чи бензином, різко висмикувати або роздавлювати пальцями. Усе це провокує потрапляння інфікованого вмісту кліща в кров.
Якщо ви не впевнені, що зможете видалити кліща правильно, – краще одразу звернутись до лікаря, ніж діяти навмання.
Це поширене запитання, і відповідь часто дивує. Сучасні рекомендації не вимагають обов’язкового дослідження самого кліща. Навіть якщо в кліщі виявлять збудника, це не означає, що інфекція передалась людині – і навпаки. Тому значно важливіше не те, що покаже аналіз кліща, а спостереження за власним станом у наступні тижні.
Аналізи крові одразу після укусу теж зазвичай неінформативні: антитіла, за якими діагностують хворобу Лайма, з’являються не одразу, тому ранній тест дасть негативний результат навіть при зараженні. Чи потрібне обстеження і коли саме – вирішує лікар, орієнтуючись на регіон, тривалість присмоктування і симптоми.
Після укусу важливо спостерігати за самопочуттям протягом кількох тижнів. До лікаря треба звернутись, якщо з’явиться:
Почервоніння навколо місця укусу, що поступово збільшується – це найхарактерніша ознака хвороби Лайма, так звана мігруюча еритема. Класично вона має вигляд кільця або «мішені»: червоний центр, світліша зона навколо і червоний обідок. З’являється зазвичай через 1–2 тижні після укусу. Також насторожити мають підвищення температури, головний біль, слабкість, біль у суглобах і м’язах, збільшення лімфовузлів або висип.
Поява будь-якого з цих симптомів – привід для візиту до лікаря, навіть якщо сам укус був давно і вже забувся.
Ні, це важливий момент де багато хто помиляється. Профілактичний прийом антибіотиків після кожного укусу не рекомендується. Згідно з міжнародними рекомендаціями, профілактику розглядають лише у випадку укусу високого ризику – коли кліщ належав до відповідного виду, укус стався в ендемічному регіоні та кліщ був присмоктаний 36 годин і довше. У таких випадках лікар може призначити одноразову профілактичну дозу, але це рішення приймається індивідуально, а не «про всяк випадок».
Самостійно приймати антибіотики після укусу не варто – це і неефективно при низькому ризику, і шкідливо.
Профілактика простіша за лікування. Збираючись на природу, обирайте світлий одяг – на ньому кліща легше помітити, з довгими рукавами і штанами, які можна заправити в шкарпетки. Використовуйте репеленти проти кліщів на шкіру або одяг згідно з інструкцією. Тримайтесь стежок і уникайте високої трави та низьких кущів – саме там кліщі підстерігають здобич.
Після повернення додому уважно огляньте тіло, приділяючи увагу місцям, де шкіра тонша і тепліша: за вухами, на шиї, у пахвових западинах, під колінами, у пахових складках, по лінії білизни і на волосистій частині голови. Обов’язково перевірте дітей і домашніх тварин.
Не зволікайте з консультацією, якщо кліща не вдалось видалити повністю, якщо є сумніви щодо правильності видалення, якщо місце укусу почало запалюватись чи збільшуватись, або якщо з’явились будь-які симптоми нездужання. Окрема увага – якщо укус стався у дитини, вагітної жінки або людини зі зниженим імунітетом: у цих випадках до лікаря варто звернутись навіть без симптомів.
Якщо вас або вашу дитину вкусив кліщ, ви не впевнені, що видалили його правильно, або помітили тривожні симптоми – зверніться до сімейного лікаря (для дітей – до педіатра) в Центрі Сімейної Медицини CENTRMED у Кам’янці-Подільському.
