Синдром зап’ястного каналу ( «тунельний синдром») – компресійно-ішемічне ураження серединного нерва при зменшенні обсягу зап’ястного каналу, в якому він проходить, переходячи з передпліччя на кисть. Карпальний канал знаходиться біля основи кисті з її долонньої поверхні, формується кістками зап’ястя і натягнутою над ними поперечної зв’язкою.
Синдром зап’ястного каналу виникає при будь-яких патологічних процесах, що призводять до зменшення обсягу каналу. Схильність до захворювання може бути обумовлена вродженою вузькістю або особливостями будови каналу. Жінки мають більш вузький карпальний канал, а тому синдром зап’ястного каналу зустрічається у них значно частіше, ніж у чоловіків.
Однією з причин є травма зап’ястя: забій, перелом кісток зап’ястя, вивих в променевозап’ястному суглобі. Обсяг каналу може зменшуватися не тільки за рахунок зміщення кісток, але і за рахунок посттравматичного набряку. Синдром зап’ястного каналу може розвиватися на тлі запальних захворювань (синовіту, тендовагініту, ревматоїдного артриту, деформуючого остеоартрозу, гострого і хронічного артриту, туберкульозу суглобів, подагри) і пухлин (ліпоми, гігроми, хондроми, синовіоми) області зап’ястя. Надлишкова набряклість при вагітності, нирковій недостатності, ендокринній патології, прийомі оральної контрацепції також може стати причиною захворювання.
Хронічний запальний процес в області зап’ястного каналу можливий при постійній травматизації, пов’язаній з професійною діяльністю, яка передбачає багаторазове згинання-розгинання кисті (піаністи, віолончелісти, пакувальники, теслі, у тих, кому багато доводиться працювати за клавіатурою комп’ютера).
Компресія серединного нерва в першу чергу призводить до розладу його кровопостачання – ішемії. Спочатку страждає тільки оболонка нервового стовбура, у міру наростання здавлення патологічні зміни зачіпають глибші шари нерва. В першу чергу порушується функція сенсорних волокон, потім – рухових і вегетативних. При тривало існуючій ішемії наступають дегенеративні зміни в нервових волокнах, заміщення нервової тканини сполучнотканинними елементами, і, як наслідок, стійке випадання функції серединного нерва.
Синдром зап’ястного каналу проявляється болями і парестезіями. Хворі відзначають оніміння, поколювання, «простріли» в області долоні в перших 3-4 пальцях кисті. Часто біль поширюється вгору, на внутрішню поверхню передпліччя, але може йти і вниз, від зап’ястя до пальців. Характерні нічні больові напади, що порушують сон пацієнтів. Інтенсивність болю і вираженість оніміння зменшуються при розтиранні долонь, опусканні кистей вниз, струшуванні і розмахуванні в опущеному стані. Зап’ястний синдром може носити двосторонній характер, але частіше і сильніше уражається домінуюча кисть.
З перебігом хвороби спостерігається утруднення рухів кистю, особливо тих, що потребують захоплюючої участі великого пальця. Ураженої рукою складно утримувати книгу, малювати, тримати телефон, тривалий час керувати автомобілем і т.п. З’являється неточність і дискоординація рухів кистю. Розлад вегетативної функції серединного нерва проявляється відчуттям «набухання кисті», її похолоданням або, навпаки, відчуттям підвищення температури, підвищеною чутливістю до холоду, зблідненням або гіперемією шкіри кисті.
В основі лікувальної терапії лежить усунення причин звуження карпального каналу. Це вправлення вивихів, іммобілізація кисті, корекція ендокринних і обмінних порушень, купірування запалення і зниження набряклості тканин. Консервативну терапію проводить невролог, при необхідності підключаючи інших фахівців. Питання про хірургічне лікування вирішується з нейрохірургом.
Консервативне лікування передбачає іммобілізацію ураженої кисті шиною на період близько двох тижнів, проведення протизапальної, знеболювальної, протинабрячної фармакотерапії (ібупрофен, індометацин, диклофенак, напроксен та ін.). У важких випадках вдаються до призначення глюкокортикостероїдів (гідрокортизону, преднізолону). При вираженому больовому синдромі проводять лікувальні блокади області зап’ястя з введенням місцевих анестетиків (лідокаїну).
Протинабрякову терапію проводять за допомогою сечогінних. Позитивний ефект надає вітамінотерапія препаратами групи В, грязелікування, електрофорез, ультрафонофорез, компреси з диметилсульфоксидом. По досягненню клінічного поліпшення для відновлення функції нерва і сили в м’язах кисті рекомендована лікувальна фізкультура, масаж руки, міофасціальний масаж кисті.
При неефективності консервативних методів карпальний синдром вимагає хірургічного лікування.
Якщо у Вас виникли проблеми зі здоров’ям, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Тут вам забезпечать кваліфіковану допомогу та підберуть індивідуальне лікування, спрямоване на покращення вашого стану здоров’я. Ваше благополуччя є нашим пріоритетом.
