Від самого лише слова «дуб» відчувається сила та міць. Сила природи, сила дерева, велетня-дуба…
У листі дуба міститься багато мікроелементів, є й вітаміни. Дуб здавна використовували з лікувальною метою. Люди із підвищеним цукром у крові варили і пили каву із додаванням жолудів: тоді починає працювати печінка, підшлункова залоза, шлунок, нормалізується тиск, знижується цукор.
У народній медицині використовували здебільшого кору дуба, тобто кору із тоненьких гілочок. Нею здавна лікували зоб і не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. Нині її також застосовують для лікування захворювань щитовидної залози.
Пухирці, кульки на листі дуба називають галами, адже вони містять галову кислоту. Є вона й у корі дуба, можливо, навіть у більшій кількості. Ця кислота у поєднанні з невеликою кількістю смоли та вуглеводами дозволяє лікувати короюя кислота у поєднанні з невеликою кількістю смоли та вуглеводами дозволяє лікувати корою дуба важкі захворювання: виразку дванадцятипалої кишки, ентероколіти, розлади у кишківнику, проноси, вітри, запальні процеси у шлунку. Навіть якщо є виразка при пониженій кислотності, кора дуба здатна допомогти. Але в жодному разі не при підвищеній кислотності – тоді дуб лише завдасть шкоди.
Дубову кору використовують і при болі в горлі. Коли ж ідеться про хворі зуби, то хто ж не знає про її лікувальну силу? Кору застосовують від зубного болю, пародонтозу, будь-яких запалень у ротовій порожнині.
Недарма раніше казали: аби шлунок працював справно, його потрібно «продубити».
Наталія Земна