У сучасному суспільстві явище сурогатного материнства розглядається як остання надія бездітним парам стати батьками. Крім того, це відмінний спосіб незаможним жінкам поправити своє матеріальне становище. Проте багато лікарів стверджують, що сурогатне материнство загрожує непередбачуваними наслідками.
Багато відомих людей вдалися до послуги сурогатного материнства: Філіп Кіркоров, Альона Апіна, Шерон Стоун, модельєри Дольче і Габана і багато ін. У зв’язку зі збільшенням попиту сурогатних матерів серед забезпечених людей виникає питання, чи не стане сурогатне материнство в майбутньому популярним у жінок, які не бажають народжувати самостійно, щоб зберегти свої привабливі форми.
Для більшості бездітних пар сурогатне материнство зараз є дійсно величезним шансом відчути радість батьківства. Якщо раніше такі родини могли тільки усиновити малюка, то сучасна наука подарувала їм можливість мати генетично свою дитину. На даному етапі розвитку медицини народити свою дитину можуть навіть жінки з діагнозом непрохідність труб, міома або відсутність матки, серйозні патології внутрішніх органів, при яких вагітність протипоказана.
У всіх перерахованих випадках вагітність можлива, коли запліднену яйцеклітину біологічних батьків підсадять в матку жінці-«інкубатору», яка стане захистом для малюка весь термін вагітності.
Однак треба розуміти, що сім’ї, які вдалися до подібного способу, вже стали на дорогу «неповернення» в питанні планування сім’ї. До цього вони довгі роки намагалися поправити своє здоров’я, але безуспішно. Ті, хто зважився вдатися до такого методу, вже мають маніакальну зацикленість народити саме генетично свою дитину.
У суспільстві багато обговорюється моральна сторона цього питання, але тими людьми, які з трепетом відносяться до материнства, але не подружніми парами, які в щоб те не стало, вирішили народити свою дитину.
Жінка, що зважилася на роль сурогатної матері, мислиться як помічниця для безплідних батьків. Однак існує й цілком реальна психологічна шкода від такої допомоги. Адже материнство само по собі вже не може бути помилковим. Протягом дев’яти місяців жінка по-різному відчуває свою вагітність. Саме з цієї причини в перинатальній психології прийнято розрізняти кілька періодів, в які ставлення жінки до свого стану змінюється.
Головною речовиною, яка визначає емоційний стан, поведінку жінки під час вагітності, є прогестерон. З самого початку вагітності, від прикріплення зародка до стінки матки і протягом його розвитку, під впливом прогестерону організм жінки працює в режимі повної мобілізації сил для збереження і виношування плоду.
І не важливо, своя особиста це яйцеклітина або чужа. Відбувається гормональна перебудова, при якій всі гормональні процеси йдуть на другий план, змінюється робота нервової системи. Прогестерон на час вагітності присипляє імунітет, покликаний боротися з будь-яким чужорідним вторгненням.
Саме боротьба прогестерону з імунітетом на початковому етапі є причиною раннього токсикозу, що виражається поганим самопочуттям жінки. І тут сурогатна мати виявляється в гіршому становищі, ніж якби вона була вагітна генетично своєю дитиною. Для рідної матері плід є наполовину чужим, а для сурогатної — чужим на сто відсотків.
І якщо спочатку така жінка сприймає новину про те що вагітна як радість (ура! У мене вийшло!), то далі ейфорія швидко змінюється апатією, тривогою і дратівливістю. Тоді й приходить страх і перші сумніви. Зрозуміло, негативний настрій «мами» позначається на стані плода.
Наступні періоди будуть все більше і більше занурювати жінку у відчуття власного материнства, в турботу про дитину, яку потім доведеться віддати. Після того, як період токсикозу закінчиться, настає період занурення. Саме в цей період жінки починають здійснювати невластиві їм вчинки, висловлювати незвичні для них бажання, типу пролісків взимку і т.д.
Однак саме на цьому етапі виникають розбіжності і конфлікти з справжніми батьками, які самі визначають режим дня, місця для прогулянки, раціон харчування сурогатної матері. У такі моменти навіть матеріальний стимул, який, здавалося б, повинен згладжувати всі незручності, не працює. У жінки пропадає інтерес до всього, крім вагітності.
Треба сказати, що і генетичним батькам доводиться несолодко. За існуючими даними на Заході 60% сурогатних матерів намагаються розірвати договір або навіть сховатися від своїх «клієнтів». Звичайно, у них виникають тоді думки, як веде себе жінка-«інкубатор», чи не шкодить вона дитині?
Для тих, хто зважився на метод сурогатного материнства, виникає безліч складних питань, від юридичних, моральних до психологічних. Причому не тільки для них самих, але і для народженого малюка. Завжди треба враховувати непередбачені ситуації, можливі під час вагітності. А раптом дитина народитися фізично або розумово нездоровою? Тоді вона не потрібна ні сурогатній матері, ні генетичним батькам. А їй треба буде з цим жити.
Є думка, що бездітність — вказівка неба на те, що тебе чекають інші діти, сироти, позбавлені батьківської ласки і любові.
