На порі суниця лісова. Вона росте скрізь: на луках, у лісах, на схилах. Знайшовши червоні ягідки, діти, а то й дорослі радіють гостинцю “від зайця”, а виявляється, що суницю з давніх-давен шанували в народі як лікувальний засіб. Навіть важко знайти захворювання, яке б вона не лікувала.

Не лише плоди, а й листя наші пращури-українці використовували у разі авітамінозу, лікували скорбут (цингу), що вказує на великий вміст аскорбінової кислоти (вітаміну С).

Чай з суниці давли виснаженим людям, і вона робила диво: піднімала людину, додавала їй сили, бадьорості.

Вміє суниця регулювати функцію шлунка, підшлункової залози, кишківника, вміє тонізувати та заспокоювати, виліковує закрепи та проноси. Лікує гастрити з підвищеною і із зниженою кислотністю, навіть виразку, знімає печію і “голодний” біль. Навіть від пролежнів рятує.

А щодо кровотворних органів: селезінки, печінки – то суниця ніби і на землі з’явилася заради того, щоб їх лікувати. Особливо печінку.

Із сивої давнини суницею лікували жовтуху, жовчний міхур, жовчні шляхи, а також і жовчнокам’яну хворобу.

Суничний чай налагоджує сольовий обмін в організмі, дбає, щоб не утворювалися камінці в органах. Оскільки суниця лікує нирки, то водночас (адже при хворих кістках, суглобах треба лікувати нирки) лікує і ревматизм, навіть його застарілі форми. Щоправда, в такому разі для лікування потрібно більше часу. А якщо подагричні гулі на ногах дошкуляють, пече підошва або мучить п’яткова шпора, то до суничного листя можна додати листя або гілочки смородини – все по дві частини, й ще одну частину споришу й перемішати. Така суміш виводить уратні солі і знімає запалення, підтримує серце.

Наталія Земна