Слава вівса як злаку, що дає «силу Геркулеса», підтверджена досвідом народів, у раціоні яких переважали вівсяні страви (приміром шотландців). Ще Гіппократ, відзначаючи поживну цінність вівса, радив пити вівсянку у вигляді чаю. З великою повагою до нього ставиться і тибетська медицина, адже овес володіє багатьма лікувальними властивостями. Тож, спробуймо розкрити для себе хоч деякі цілющі таємниці вівса, заради власного здоров’я.

Відвари із вівсяних круп призначають при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Зокрема, слизові відвари вівса застосовують при захворюваннях серцево-судинної та нервової систем, астенії, слабкості, запамороченні, опікової хвороби, вірусному гепатиті. Відвари з вівсяного борошна грубого помелу  вживають як допоміжний засіб при залізодефіцитній  анемії.

Овес покращує роботу печінки та підшлункової залози. У вівсяних зернах знайдений фермент, який діє подібно амілазі – ферменту підшлункової залози, що допомагає засвоєнню вуглеводів. У вівсяних зернах є також речовина – тіреостатін, яка впливає на діяльність щитовидної залози. Відвар вівсяних зерен  з медом застосовується при лікуванні зоба.

Овес дуже корисний діабетикам, оскільки при його застосуванні знижується цукор у крові, а також виводиться надлишкова рідина (зменшуються набряки). Регулярне вживання вівсяної каші стабілізує склад жовчі та запобігає виробленню жовчних каменів.

При туберкульозі вівсяні страви використовують як джерело кремнію, кальцію та фосфору для лікування та поновлення після хвороби. Вони також рекомендуються при бронхіті та пневмонії.

Овес широко застосовується  також у дерматології при лікуванні екземи, хронічного дерматиту, а також діатезу у дітей. З цією метою у раціон включають вівсяні відвари, супи та каші.

Наталія Земна