Наша планета — багатонаселений гуртожиток, в якому по сусідству з нами живуть не тільки милі тварини, але і мікроскопічні, та дуже небезпечні паразити, здатні викликати страшні захворювання, наприклад, ехінокок. Зараження ехінококом загрожує самими страшними наслідками, а тому наше завдання — навчитися не допускати його в організм.
Дорослі глисти-ехінококки живуть в кишечнику багатьох хижих і домашніх тварин — собак, кішок, свиней, вовків, лисиць і т.д. Сам глист — це невеликий хробак довжиною 2–5 мм. Проміжними господарями ехінокока є домашні чи дикі тварини, яйця глиста разом з калом виводяться з їх організму в землю або на шерсть.
Зараження людини відбувається при ковтанні яєць з брудних рук після контакту з землею, погладжування тварин, з погано вимитих овочів або фруктів і т.п. У кишечнику людини з яєць виводяться личинки. Небезпека полягає в тому, що маленькі личинки проникають в стінку кишечника, в розташовані там вени та кров’ю розносяться по всіх органах. Фахівці вважають, що в 70% випадків личинки осідають в печінці, в 20% — в легенях, а в 10% — у будь-якому органі від головного мозку до кісток. Тобто личинки можуть виявитися в будь-якому місці організму, але в дорослих глистів вони перетворюються.
Осідаючи в якому-небудь органі, личинки утворюють ехінококовий міхур, який протягом місяця може досягти в діаметрі 5 см.
Підступність цього вкрай неприємного захворювання в тому, то довгий час воно протікає без симптомів, а в якийсь момент міхур може несподівано прорватися, наприклад, від травми. З розірваного міхура у великих кількостях витікає отруйна рідина з великою кількістю личинок. Це може призвести до смертельно небезпечних ускладнень: шок, перитоніт, абсцес, гнійний плеврит, перикардит. Вилившися з міхура, личинки потрапляють у вени і з кров’ю розносяться по всьому організму, утворюючи нові міхури.
Діагностика ехінокока утруднюється тим, що міхури дуже складно відрізнити від метастаз раку. Приблизно в половині випадків ехінокока печінки рентгенівські знімки показують характерне ущільнення, а от при ехінококу легень такого ущільнення не видно. У рідкісних випадках захворювання можна встановити за допомогою УЗД, рентгену, КТ або ЯМР.
Мало що дає і аналіз крові. Більше того, такі дослідження роблять у рідкісних клініках, а от тварини оточують нас всюди.
Для діагностики захворювання хірурги й онкологи найбільше довіряють мікроскопічному дослідженню. При цьому треба пам’ятати, що ехінококовий міхур протикати ні в якому разі не можна! Помилкою може стати і призначення хіміотерапії або опромінення.
Ще радянський гельмінтолог Олександр Олександрович Парамонов зазначав, що дуже важливо для виключення ехінокока перевіряти здоров’я собак і кішок, а в разі необхідності проводити видалення з них черв’яків-паразитів, не допускати, щоб домашні тварини поїдали нічого зайвого на вулиці і обов’язково дотримуватися правил особистої гігієни!
