В сучасних умовах проблеми дитячого зору безпосередньо пов’язані з проблемами шкільної освіти. У перший клас дитина йде з блискучими очима, а вже після третього окуліст намагається натягнути на неї окуляри. І тоді зору малюка доведеться не солодко. Так що ж трапиться із зором дитини, якщо батьки погодяться на вмовляння лікаря надіти окуляри?
Дитина могла мати гострий зір, а могла і не мати. Якщо її запитати, чи бачить вона повітряного змія, вона, дивлячись вгору, відповідає «так» чи «ні». Але яким би не був результат, він її не хвилював, настільки це було неважливо для розваг. Однак те, що раніше було неважливим, набуло значення в школі. Дитина під тиском вчителів та батьків стала проявляти старанність і більш ретельно вдивлятися в дошку, у підручники, зошити. Примус же сам по собі викликає напругу очей. Найчастіше і дошка буває з неідеальним зображенням: з відблисками при розгляданні з того місця, де сидить дитина, або як би затягнута серпанком від слідів крейди. Все це змушує прикладати ще більше зусиль і, врешті-решт, дитина стає «очкариком».
До всього цього додається і нервова напруга від строгості вчителів, від необхідності весь день сидіти в чотирьох стінах класу, при цьому не відволікатися і не розмовляти. Одні діти можуть спокійніше винести цей протиприродний стан, інші не можуть встояти перед напругою.
Найпоширенішими проблемами із зором у дітей є далекозорість і короткозорість, а також косоокість. При цьому більшість дітей, коли вони тільки починають ходити в школу, вільні від цих порушень зору, а частота і ступінь порушень незмінно зростають у міру продовження освітнього процесу. Так, у 5–6 класах відсоток дітей в окулярах вище, ніж у перших, в старших цей показник ще більше збільшується, а в інституті носіння окулярів відмінниками стає правилом.
Грає свою роль і суспільне ставлення до цієї проблеми. Погодьтеся, більшість з нас підсвідомо визнає, що якщо дитина в окулярах, значить вона «розумна». Більш того, носити окуляри стає престижним! Модні мами з гордістю вибирають дорогі оправи своїм чадам в магазинах оптики. Такі дорослі не в змозі зрозуміти, що дитина в окулярах — це аномалія, що людина зі здоровим глуздом сприйме окуляри на дитині як патологію, інвалідність.
Існує дуже важливий принцип: людина не зможе побачити що-небудь досконалим зором, якщо раніше вона не бачила цього об’єкта. Коли око розглядає незнайомий об’єкт, то воно в різному ступені напружується, щоб побачити його, і при цьому завжди виникає аномалія рефракції. А тепер уявіть, що дітям у школі доводиться постійно дивитися на незнайомі написи на дошці або геометричні фігури, віддалені географічні карти, схеми, таблиці! Коли око вдивляється в знайомий об’єкт, ефект виявляється зовсім іншим. Це дозволяє розглянути не тільки без напруги, але й надалі знижується зусилля, що прикладається при розгляді незнайомих об’єктів. І це зауваження особливо важливе, так як є ключем до всього процесу відновлення зору.
Що можуть зробити батьки для збереження зору своїх дітей? Навчити дітей розслабляти свої очі і підтримувати це розслаблення навіть під пресом психічної напруги. І запам’ятайте, дорослі: дитина в окулярах — це докір вашому невігластву і грубості!
