Сечокам’яна хвороба – захворювання, що проявляється формуванням каменів в органах сечовидільної системи.

Виникає при порушенні обміну речовин і проявляється формуванням  каменів із кристалів солей сечової, щавлевої, фосфорної та інших кислот. Кристали солей осаджуються утворюючи пісок, який в подальшому мінералізується формуючи конкременти (камені).

Основне місце утворення та локалізації каменів – нирки. При міграції конкременту по сечовивідних шляхах можливе виникнення гострого порушення відтоку сечі, що призведе до найбільш передбачуваного симптому, ниркової кольки – напади різкого, нестерпного болю в попереку, часті поклики до сечовипускання. Між нападами біль стає менш інтенсивним, ниючого характеру. Провокуючі фактори: погрішності дієти, фізичні навантаження, тряска їзда.

На початку захворювання прояви відсутні або виражені незначно!

1. Загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі – дозволяє оцінити активність перебігу захворювання.

2. Біохімічний аналіз крові (креатинін, сечовина, сечова кислота) – з’ясовується попередня причина каменеутворення та ступінь порушення функції нирок.

3. УЗД нирок і сечовивідних шляхів – визначається наявність та локалізація конкременту.

4. Огляд лікарем-урологом – встановлюється клінічний діагноз на підставі скарг, наявних результатів обстеження. Проводиться купування больового синдрому, відновлення пасажу сечі та боротьба з можливими ускладненнями.

При нападі ниркової кольки, в домашніх умовах, можливе прикладання тепла на ділянку попереку, що зменшить больові відчуття.

Спрямована на попередження утворення каменів та корекцію метаболічних порушень. Включає дієту з урахуванням виду конкременту, вживання достатньої кількості рідини (1,5-2 літри на день). При призначенні медикаментозного лікування перевага надається препаратам рослинного походження в міру їх меншої токсичності та можливості тривалого застосування.

Саме встановлений діагноз та призначення необхідного лікування є ціллю отримання медичної допомоги, а саме, кваліфікованої консультації з питань лікування та профілактики сечокам’яної хвороби.

Григорій Журенко