Ректоцеле – це випинання прямої кишки в сторону стінки піхви. “ректоцеле” перекладається дослівно, як “мішок прямої кишки”. Захворювання найчастіше розвивається у тих жінок, які важкі пологи перенесли, при яких були травми отримані.

До основних причин розвитку ректоцеле належить:

• порушення цілісності (пошкодження) ректовагінально перегородки. Це відбувається часто тоді коли виникає розрив задньої стінки піхви під час пологів;
• ослабленість анальних м’язів, що наступає внаслідок акушерських маніпуляцій, при запорах, внаслідок багаторазових пологів, важкої фізичної праці.

Вищеперераховані причини призводять до розбіжності м’язів, які піднімають анус, внаслідок чого і слабшає м’язовий каркас і розвивається ректоцеле.

Розрізняють три стадії розвитку ректоцеле:

• При розвитку першої стадії пацієнтки ніяких скарг не пред’являють. Лише проводячи пальцеве дослілження можна виявити ректоцеле. При цьому дослідженні виявляється випинання невеликого розміру передньої стінки прямої кишки.
• При другій стадії розвитку захворювання пацієнти скаржаться на почуття неповного випорожнення та утруднений акт дефекації.
• Для третьої стадії розвитку захворювання є характерні позиви часті до акту дефекації. Відчувається неповне випорожнення. У цій стадії можуть розвинутися ускладнення, такі як різні запальні захворювання, випадання та опущення матки.

Найперший прояв захворювання це скрутний акт дефекації. З деяким часом появляється відчуття неповного випорожнення. З часом в кишечнику починається запальний процес, який лише писилює перебіг ректоцеле.

На початкових стадіях ректоцеле проводиться консервативне лікування. Пацієнтам рекомендують збільшити прийом продуктів, які мають проносні властивості (буряк, чорнослив та ін.), а зменшити ті продукти, які “скріплюють”.

Лікар також призначає фізіотерапевтичні процедури та лікувальну фізкультуру. Консервативне лікування у деяких випадках дає ефект, проте так часто буває, що хвороба починає прогресувати все більше і в такому випадку використовують хірургічне лікування.