З плином часу роль жінки в суспільстві переглядається, тепер захоплення викликають сильні, впевнені в собі, успішні жінки, які можуть не просто самостійно прогодувати сім’ю, а й покласти на свої тендітні плечі величезне виробництво. Але якою б сильною не здавалася жінка в очах оточуючих, головним її призначенням залишається народжувати і виховувати потомство. І, незважаючи на стрімке просування в кар’єрі, визнання у суспільстві, неможливість народити дитину робить її нещасною.
Сучасна медицина вже давно працює над проблемою безпліддя і сьогодні пропонує безліч варіантів для вирішення репродуктивних питань. Але бувають випадки, коли організм жінки, незважаючи на всі зусилля лікарів, не в змозі зачати і виносити дитину. Тоді альтернативою штучному заплідненню виступає сурогатне материнство.
Питання сурогатного материнства в світовому співтоваристві вже довгі роки є нерозглянутим до кінця. Існує безліч суперечливих думок щодо такого способу народити малюка. Хтось бачить в цьому шанс, для когось це стає забороною, а хтось взагалі засуджує.
Поняття сурогатного материнства виникло досить давно. Протягом усієї історії людства проблема нездатності мати дітей хвилювала багатьох людей. Ще в Старому Завіті зустрічається згадка про те, що дитину Авраама виносила і народила служниця Агар, так як Сара була безплідна. Аналогічні випадки повторювалися не раз в історії, коли в якості сурогатних матерів використовувалися рабині і наложниці в багатьох країнах. Але так як питання ще не було досліджене до кінця, то було можливим лише традиційне сурогатне материнства, коли біологічними батьками могли виступати тільки батько й сама сурогатна мати, запліднення ж здійснювалося природним шляхом.
Через століття, в XVIII столітті, лікар-венеролог Джон Хантер здійснив перше штучне запліднення жіночої яйцеклітини за допомогою шприца, наповненого спермою. Вагітність, що трапилася в результаті цього, закінчилася народженням здорової дитини.
Але лише в 1987 році в ПАР була здійснена перша офіційна програма сурогатного материнства, коли дитину безплідної жінки погодилася виносити її мати.
Головна проблема, пов’язана з цим непростим питанням носить етичний характер. Головні аргументи противників такого способу народження дитини полягають в прирівнювання її до товару. Прихильники цієї думки вважають, що якщо вагітність і наступна віддача дитини відбуваються за гроші, то людина виступає в якості товару, а торгівля людьми переслідується і забороняється. У зв’язку з цим сурогатне материнство заборонено у ряді країн: у Німеччині, Австрії, Швеції, Норвегії, Франції, деяких штатах США.
Етична проблема тісно пов’язана і з заборонами релігії, яка вважає подібну вагітність протиприродною і тому гріховної.
Ще одна проблема — це психологія самої сурогатної матері, якій після тривалого періоду виношування дитини доводиться віддавати її, а це завдає їй глибоку психологічну травму. Але життя показує, що часто подібні труднощі є надуманими, є багато жінок, які після вдалого народження дитини знову реєструються в програмі.
Але найскладнішим стає юридичне врегулювання сурогатного материнства. Існує багато невирішених нюансів, які заважають парам, що чекають дитину, стати щасливими батьками. Наприклад, у законодавстві немає прямої відповіді на питання: скористатися сурогатним материнством може лише законне подружжя або ця послуга доступна і парам, які не перебувають у шлюбі? Чи може самотній чоловік звернутися до сурогатної матері з проханням народити дитину? Виявляється, показанням для даної послуги може бути лише підтверджене медициною безпліддя чоловіка.
Так само викликає багато суперечок момент, за яким сурогатна мати може розірвати договір і залишити дитину собі. Крім того, законодавством не передбачений випадок, коли народжується двійня і як бути в цьому випадку не ясно. Виходить, що клієнти, потенційні батьки, постійно схильні до ризику.
Україна прийняла найбільш досконале законодавство щодо сурогатного материнства, інсемінації, що передбачає донорство сперми і яйцеклітини, і застосування інших технологій для лікування безпліддя. Але залишається ще багато тонкощів у даній сфері, в яких розбираються лише окремі юристи.
Відповідно до чинного законодавства України сурогатне материнство може застосовуватися тільки за медичними показаннями, воно можливе для жінок, які перенесли оперативні втручання на репродуктивних органах, а також жінкам з деформацією або аномалією матки, при наявності захворювань, здатних стати перешкодою для нормальної вагітності і виношування дитини . В Україні дозволений гестаційний вид сурогатного материнства, при якому сурогатна мати не може передати дитині свій генетичний код, а це передбачає, що дитина ніяк не пов’язана з нею.
Як видно, тема сурогатного материнства, незважаючи на всю свою актуальність, є далеко невирішеною як з етичної, так і з законодавчої сторони, хоча медицина вже давно готова до такого кроку. Для багатьох пар це єдина надія мати бажаного малюка і треба допомогти цій надії втілитися в життя.
Якщо у Вас виникли проблеми зі здоров’ям, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Тут вам забезпечать кваліфіковану допомогу та підберуть індивідуальне лікування, спрямоване на покращення вашого стану здоров’я. Ваше благополуччя є нашим пріоритетом.
