Наднирники – важливі залози в організмі людини, які виробляють такі гормони, як тестостерон, кортизол і адреналін.
Існує безліч порушень роботи наднирників, серед них гіперальдостеронізм, синдром Іценко-Кушинга, феохромоцитома та ін.
Хвороби надниркових залоз викликаються їх гіперфункцією, можуть бути викликані такими
сторонніми факторами, як вплив на наднирники ззовні, порушення гіпофіза та ін.
Однією з можливих причин гіперфункції надниркових залоз є їх пухлини. Так, феохромоцитоми – це пухлини, які продукують катехоламіни. Це явище зустрічається у більшості людей у віці від 30 до 60 років, у яких були зафіксовані надниркові порушення.
Стимулювати роботу надниркових залоз може збільшення площі цих залоз. Наприклад, в процесі гіперплазії (розростанні надниркової тканини) наднирники фактично збільшуються в розмірі, а значить, зростає їх гормональна активність. Зайва активність гіпофіза, який виробляє кортикотропін, стимулює наднирники виробляти зайву кількість кортизолу. Така активність для людини може мати серйозні наслідки. Надлишок кортизолу призводить до стрибків артеріального тиску, збільшення глюкози в крові, неврологічних симптомів (панічних атак, психозів, емоційної неврівноваженості). При цьому в тілі нерівномірно розподіляється жировий прошарок – накопичується жир на животі, у верхній частині спини, на шиї і обличчі. Таким чином формується характерна зовнішня ознака – «місячне обличчя». Така обличчя характерно практично для всіх людей з хронічним порушенням функції надниркових залоз.
Надниркові порушення викликаються і недотриманням балансу жіночих і чоловічих гормонів. У таких хворих може огрубіти або стати занадто тонким голос, збільшується волосяний покрив на тілі та обличчі, у жінок з’являються ознаки огрубіння рис обличчя.
Коли причиною порушення роботи наднирників є пухлина або гіперплазія тканин залози, застосовується хірургічний метод. При ракових пухлинах надниркових залоз застосовується хімотерапіі і променева терапія. Щоб зупинити зайву гормональну активність, застосовують препарати, що знижують виробництво гормонів.
Порушення роботи наднирників викликаються також такими явищами, як катехоламінова гіперсекреція і порушення кортізол-зв’язуючого глобуліну. Ці процеси викликають певні збої в роботі організму.
Катехоламіни – гормони, що виробляються залозами в якості реакції на стрес. У стані стресу катехоламіни збільшують частоту серцевих скорочень, підвищують артеріальний тиск, частоту дихання, м’язову силу і швидкість реагування мозку на зовнішні подразники. Катехоламіни змушують кров збиратися в основних органах: серці, мозку та нирках. Так людське тіло готується до захисту: необхідності тікати або іншої реакції на стресову ситуацію.
Обробляючи катехоламіни, організм відправляє їх в сечу для виведення. Існують спеціальні тести, що визначають кількість катехоламінів, що надходять в сечу за 24 години. При дефіциті або надлишку катехоламінів тест це покаже.
Головною причиною гіперсекреції катехоламінів є пухлина наднирників – феохромоцитома. Катехоламіновий тест допомагає діагностувати наявність феохромоцитоми.
При наявності пухлини наднирники виробляють занадто багато гормонів, в результаті це підвищує тиск, з’являється підвищена пітливість, головні і серцеві болі, тахікардія, непритомність. Перед уточненням діагнозу хворого, не рекомендують вживати каву, чай, какао і шоколад, так як вони містять кофеїн, який стимулює і без того перебуває в стані стресу організм. Також не рекомендовані банани, волоські горіхи, авокадо, боби, пиво і червоне вино, так як вони містять аміни.
Низький рівень катехоламінів в сечі фіксується при діабеті, збої в роботі нервової системи.
Про наявність пухлини в надниркових залозах свідчать високі рівні в сечі катехоламінів, ванілілміндалевої кислоти і метанефрину. Гиперсекрецію катехоламінів може викликати будь-який сильний стрес, інфекція, великі опіки або сепсис, хірургічне втручання, травматичне пошкодження тканин, а також прийом великої кількості лікарських препаратів, що знижують тиск.
Кортизол-зв’язуючий глобулін – це речовина, що пов’язує кортизол для його оптимального транспортування в крові.
Порушення кортизол-глобуліну – це генетичне порушення, яке проявляється, в основному, в дефіциті кортизол-глобуліну. Вчені виділили ряд спадкових мутацій, що зумовлюють ці захворювання в людини. Вони проявляються в зменшенні загальної кількості кортизол-глобуліну, що циркулює в крові, або ступені його зв’язування.
Дане захворювання передається у спадок. При цьому статева приналежність не має яскраво виражених переваг.
На сьогодні механізм впливу кортизол-глобуліну вивчений не до кінця. Його концентрація залежить від гормонів естрогенів і регулюється з їх допомогою. Глюкокортикоїди і прогестини, що надходять в кров, за участю кортизол-глобуліну транспортуються по організму. Кортизол-зв’язуючий глобулін захищає ці речовини від передчасного руйнування агресивними елементами, а також від несвоєчасного споживання клітинами організму. Майже 90% всього кортизолу, присутнього в організмі, зв’язується цим специфічним глобуліном. Тому активний глобулін – це той, який циркулює в крові в незв’язаній формі. Найменше порушення в роботі кортизол-глобуліну тягне за собою вивільнення великої кількості активного кортизола, внаслідок чого організм піддається впливу цього гормону в інтенсивнішому режимі.
Найбільше на кортизол реагують лобові частки мозку, що відповідають за пам’ять, мислення, концентрацію, увагу. Це пояснює той факт, що у людей з порушеннями кортизол-глобуліну виникає втома, знижена концентрація, запам’ятовування, виникає сонливість. Знижений синтез кортизол-глобуліну викликає гіпертензію, м’язову втому, порушення менструального циклу. При вагітності рівень кортизол-глобуліну зростає, а при синдромі Кушинга, полікістозі яєчників і гіпопротеїнемії – зростає.
У лікуванні порушень кортизол-глобуліну застосовують підвищення або зниження рівня кортизолу за допомогою специфічних препаратів.
