Оперізуючий лишай – вірусна інфекція, що вражає нервову систему, шкіру і слизові.
Оперізуючий лишай вважається інфекційним захворюванням, так як викликається вірусом, відрізняється контагіозом і для нього характерна певна клінічна картина: симптоми загальної інтоксикації, висип, неврологічні порушення.
Викликається вірусом сімейства Herpesviridae, який викликає і вітряну віспу. У зовнішньому середовищі вірус не стійкий, гине під впливом ультрафіолету і дезінфікуючих засобів, але стійкий до низьких температур. Вірус швидко поширюється і розмножується в організмі, викликаючи некроз клітин. Локалізується в основному в крові, спинномозковій рідині, периневральних піхвах, що і дає клінічну картину нейроінфекції.
Провокуючим фактором розвитку оперізуючого лишаю є зниження імунітету. Оперізуючий лишай, що виникає повторно, є однією з маркерних нозологій для діагностикі імунодефіцитів, в тому числі ВІЛ-етіології.
Початковий етап захворювання характеризується головним болем, субфебрильною температурою, порушенням загального стану. Можливі диспепсичні розлади. Разом з цими симптомами з’являються болі, неприємні відчуття, порушення чутливості по ходу периферичних нервових стовбурів в проекції майбутніх висипань. Тривалість продромального періоду – 1-4 діб, у дорослих він довший і буває частіше, ніж у дітей.
Інтенсивність початкових симптомів відрізняється у різних хворих. Захворювання може починатися і без продрома. Підвищення температури тіла до 38-39 °С, що супроводжується загальтоксичними реакціями (озноб, головний біль). Температура тримається кілька днів, з її нормалізацією зникають і симптоми інтоксикації. У зоні іннервації спінальних гангліїв з’являються характерні висипання на шкірі. Спочатку вони мають вигляд локальних рожевих плям, приблизно через 12-24 годин на їх місці виникають дрібні везикули, наповнені серозним вмістом. Везикули численні і тісно згруповані на гиперемированій і набряклій шкірі.
Спостерігається збільшення і болючість регіональних лімфатичних вузлів, у дітей можуть бути ознаки катаральних явищ. Висип розташована в зоні міжреберних нервів або по ходу гілок трійчастого нерва на обличчі. Найчастіше ураження одностороннє. Можливе ураження шкіри в області статевих органів. В динаміці з’являються нові плями на тлі старих везикул. Далі шкіра набуває нормального кольору, вміст везикул стає мутним, пухирі спадаються і утворюються скориночки, які відпадають до кінця третього тижня, залишаючи після себе легку пігментацію.
Болі в області висипань носять вегетативний характер, мають інтенсивний, пекучий і нападоподібний характер.
Тяжкість захворювання визначається двома факторами. В першу чергу, це локалізація висипу. По-друге, це форма захворювання. При генералізованих формах через кілька днів після локалізованої типової екзантеми везикули з’являються по всьому тілу, без певної локалізації.
Проводиться етіотропна терапія ацикловіром (віролекс). Чим раніше почати лікування, тим більш вираженим буде ефект. Для дорослих застосовують курантил з фуросемідом. Імуногенез стимулюють людським імуноглобуліном або левамізолом. Анальгетиками усувають больовий синдром. Для седації і усунення вегетативних реакцій призначають трициклічні антидепресанти або похідні бензодіазепінів. У разі прояву вторинних бактеріальних ускладнень показані антибіотики. Місцево візикули обробляють фукорцином. Скоринки можна змащувати дерматоловою маззю або актовегіном.
