У народній медицині іноді беззастережно, не дотримуючись першого і основного правила – не зашкодь! – використовують отруйні рослини.
Із них виготовляють ліки і
гомеопати. Але гомеопатична доза настільки мала, що завдати шкоду організму не може. Займаючись самолікуванням, дехто вважає, що трави – це не хімія, тож вони не шкідливі; і що насиченіші ліки, то краще, і швидше одужає хворий. Це недопустима помилка, яка може призвести до трагедії.
Згадаймо слова Парацельса, який давав нам мудру настанову-застереження: все, що ми бачимо навколо І отрута, і лише у суворо дозованій кількості це можуть бути ліки. Тож завжди треба пам’ятати, що, лікуючись вдома, потрібно з особливою обережністю користуватись як хімічними, так і природними засобами. Бо навіть, здавалося б, на перший погляд щось безпечне, доступне може принести не користь, а шкоду.
Діагностика
Діагноз будь-якого захворювання або нездужання повинен поставити лікар. Тільки лікар, добре обізнаний у народній медицині, може призначити лікування народними засобами і проводити його під своїм безпосереднім контролем. А хворий повинен чітко виконувати настанови і поради лікаря.
Лікування
Лікування травами, якщо проводиться правильно, повинно обов’язково допомогти, бо навіть спілкування з рослинним світом саме по собі благотворно діє на людину. Як будь-яку хворобу краще попередити, ніж лікувати, так і з рослинами потрібно бути обережним, щоб не завдати шкоди.
Тому і починаємо знайомити вас, шанувальники природи і народної медицини, із рослинним цілющим світом, дотримуючись правила «Не зашкодь».
Нині період зимового перепочинку в природі, але і в цей час рослинний світ цілющий, тож, знаючи і вміючи, можна користуватись сировиною кущів і дерев.
На голих безлистих деревах ми іноді бачимо зелені живі кущі – це ніщо інше, як рослина-паразит омела, яку часто використовують у лікуванні.
Ця рослина отруйна! Тож необхідно суворо дотримуватись рецептури. У народній медицині омелу використовують для лікування гіпертонії як серцево-судинний засіб, протисклеротичний, шлунково-кишковий при послабленні роботи кішківника та для лікування гельмінтозів, а також як слабкий кровоспинний засіб при маткових і легеневих кровотечах.
Раніше омелою намагались лікувати навіть
онкологічні захворювання та епілепсію, але, застосовуючи великі дози, завдавали більше шкоди.
Особливо протипоказана омела гіпотонікам.
Збирають омелу восени, коли вже опало листя з дерев. Ягоди цієї рослини-паразита дуже отруйні.
Рецепти
1) при атеросклерозі: омелу подрібнити до стану борошна, 1 ч. ложку залити 200 мл. окропу. Залишити на ніч у термосі. Пити по 1 ст. ложці за 15-20 хв. до вживання їжі впродовж 3-4 місяців з перервою на 1 тиждень;
2) при істерії: 1 ч. ложку сировини настоювати у 200 мл холодної кип’яченої води. Приймати по 50 мл. 3 рази на день (1/4 склянки);
3) при гемороїдальній кровотечі: 1 ч. ложку з верхом сухої сировини замочити на 12 годин у 200 мл. холодної води. Потім холодну настоянку підігріти, процідити і пити. Випити впродовж дня маленькими порціями;
4) при легеневій кровотечі: настій з 1 ч. ложки омели білої у 200 мл. холодної кип’яченої води приймати по 50 мл. (1/4 склянки)3 рази на день;
5) можна змішати порошок з листя омели з медом у рівній кількості і приймати по 1 г З рази на день при кровотечах у гінекологічних і онкологічних хворих;
6) Цей рецепт застосовували раніше для лікування онкохворих: настій з гілок з листям: 35-40 г (1 ст. ложка) на 1 л води. Приймали по 1 ст. ложці 3 рази на день до їжі при неоперабельних формах раку.