Нетримання сечі у жінок – порушення сечовипускання, що характеризується неможливістю довільної регуляції випорожнення сечового міхура. Це мимовільне і неконтрольоване виділення сечі з уретри, обумовлене порушеннями різних механізмів регуляції мікціі.
За місцем виділення нетримання сечі буває трансуретральне (істинне) і екстрауретральное (помилкове). При істинній формі сеча виділяється по інтактній уретрі, при помилковій – з аномально розташованих або пошкоджених сечових шляхів.
Зустрічаються такі різновиди трансуретрального нетримання сечі:
– стресове – пов’язано з неспроможністю уретрального сфінктера або слабкістю мускулатури тазового дна,
– імперативне (гіперактивний сечовий міхур) – нестерпні, нестримувані позиви, зумовлені підвищеною реактивністю сечового міхура,
– змішане – поєднує в собі ознаки стресового і імперативного нетримання (раптова, нестримна потреба помочитися виникає при фізичному навантаженні, слідом за чим відбувається неконтрольоване сечовипускання;
– рефлекс-нетримання (нейрогенний сечовий міхур) – мимовільне виділення сечі, обумовлене порушенням іннервації сечового міхура;
– ятрогенне – при прийомі деяких лікарських речовин;
– інші (ситуативні) форми – енурез, нетримання від переповненого сечового міхура, при статевому акті і т.д.
Стресове нетримання сечі у жінок пов’язано з недостатністю уретрального або міхура сфінктерів або слабкістю структур тазового дна. При змінах архітектоніки сфінктерного апарату порушується скоротливість і розтяжність сфінктерів, в результаті чого вони стають нездатними регулювати виділення сечі.
У нормі утримання сечі забезпечується позитивним градієнтом уретрального тиску. Мимовільне виділення сечі відбувається в тому випадку, якщо цей градієнт змінюється на негативний. Неодмінною умовою мимовільного сечовипускання є стабільне анатомічне положення органів малого таза відносно один одного. При ослабленні міофасціального і зв’язкового апарату порушується опорно-фіксаційна функція тазового дна, що може супроводжуватися опущенням сечового міхура і уретри.
Спровокувати стресове нетримання сечі у жінок можуть ожиріння, запори, різке схуднення, важка фізична праця, променева терапія. Нетриманням сечі частіше страждають жінки, які народжували, при цьому не так важливо кількість пологів, як їх перебіг. Народження великого плоду, вузький таз, розрив м’язів тазового дна, епізіотомія, – всі ці та інші чинники є визначальними для подальшого розвитку нетримання.
Мимовільне сечовипускання часто відзначається у жінок менопазуального віку, що пов’язано з віковим дефіцитом естрагону і інших статевих стероїдів і виникають на цьому тлі атрофічними змінами органів сечостатевої системи. Також свій вплив на розвиток стресового нетримання сечі надають операції на органах малого таза, опущення і випадання матки, хронічні цистити і уретрити. Безпосереднім похідним фактором є будь-яка напруга, що приводить до підвищення внутрішньочеревного тиску: кашель, чхання, швидка ходьба, біг, різкі рухи, підйом вантажів та ін.
Імперативне нетримання сечі пов’язано з порушенням нервово-м’язової передачі в детрузорі, що призводить до гіперактивності сечового міхура. В цьому випадку при накопиченні навіть незначної кількості сечі виникає сильний, нестерпний позив помочитися. Передумови виникнення ургентних позивів такі ж, як при стресовому нетриманні, а провокуючими факторами виступають різні зовнішні подразники (різкий звук, яскраве світло, вода, що ллється з крана, та ін.)
Рефлекс-нетримання може розвиватися як наслідок пошкоджень головного та спинного мозку.
Ятрогенне нетримання – побічний ефект деяких лікарських препаратів (сечогінних, седативних, адреноблокаторів, антидепресантів, колхіцину та ін.). Він зникає при відміні даних засобів.
Стресове нетримання сечі проявляється мимовільним, без попереднього позиву до сечовипускання, подтіканнямсечі, яке трапляється при будь-якому фізичному навантаженні. У міру прогресування патології об’єм сечі збільшується, а толерантність до фізичного навантаження зменшується.
Ургентне нетримання сечі у жінок може супроводжуватися цілим рядом симптомів, характерних для гіперактивного сечового міхура: поллакіурією (почастішання сечовипускання більше 8 разів на добу), ноктурією, імперативними позивами. При супроводі нетримання опущенням сечового міхура може відзначатися дискомфорт або болі внизу живота, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, відчуття стороннього тіла в піхві.
При нетриманні сечі жінка стикається не тільки з гігієнічними проблемами, але і відчуває серйозний психологічний дискомфорт. Вона змушена відмовлятися від звичного способу життя. Крім того, постійне підтікання сечі загрожує розвитком дерматиту в паховій області, рецидивуючими сечостатевими інфекціями, нервово-психічними розладами.
При відсутності будь-якої грубої патології лікування починають з консервативних заходів. Пацієнтці рекомендують нормалізувати вагу при ожирінні, відмовитися від куріння, провокуючого хронічний кашель, виключити важку фізичнупрацю, дотримуватися безкавової дієти.
На початкових стадіях нетримання сечі у жінок можуть бути ефективні вправи, спрямовані на зміцнення м’язів тазового дна (гімнастика Кегеля), електростимуляція м’язів промежини, БОС-терапія. При нервово-психічних розладах може знадобитися допомога психотерапевта.
Серед лікарських препаратів призначають антидепресанти, естрогени місцевого застосування або системну ЗГТ. Лікування імперативного нетримання сечі проводиться за допомогою М-холінолітиків, α-адреноблокаторів(алфузозін, тамсулозин, доксазозин), іміпраміну, замісної гормонотерапії. В окремих випадках можуть призначатися внутрішньопухирні ін’єкції ботулінічного токсину типу А, періуретральне введення аутожира, філерів.
При стресовому нетриманні сечі може бути проведено оперативне втручання, що включає більше 200 різних методик.
Здоров’я завжди на першому місці. Якщо ви потребуєте допомоги, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Ви отримаєте професійну допомогу та персоналізований підхід до вашого лікування, спрямований на досягнення оптимального стану здоров’я.
