16-річна мама хлопчика заявила пресі: «Я сподіваюся, що мій син народився таким незвичайним, щоб отримати особливі дари від життя». Учені ж, які обстежували дитину, стверджують, що пишний волосяний покрив на його обличчі – зовсім не дар, а справжнісінька хвороба. Називається вона гіпертрихозом і є практично невиліковною…

Перший ступінь захворювання – трихоз – зустрічається приблизно в однієї людини зі 100 тисяч і проявляється в тому, що густе волосся починає рости у місцях, де його не повинно бути. Або там, де у звичайних людей лише невеликий пушок.

Гіпертрихоз – набагато рідкісніше явище: один випадок на 10 мільйонів. Людина покривається волоссям повністю. У дорослої людини волосся може вирости навіть на слизовій оболонці шлунка.

Клінічно розрізняють вроджену та набуту форму гіпертрихозу. Захворювання часто передається спадково, існують цілі такі сім’ї. Прикладом цього явища була сім’я Петруса Гонзалеса, що проживала у XVІ столітті при дворі французького коро ля Анрі 11. У віці 17 років Петрус одружився на молодій француженці, яка згодом народила йому сина та дочку. Обоє дітей успадкували від батька його хворобу, але отримали від того неабияку вигоду, оскільки користувалися великою популярністю у багатьох європейських країнах. В 1581 році Гонзалеси почали турне Європою, під час якого мали такий успіх, що герцог Альбрехт IV Баварський намалював їхні пор¬трети, які й досі зберігаються у Віденському музеї історії мистецтв.

Всього від першої згадки в історичних джерелах сім’ї Петруса Гонзалеса за 360 років було зафіксовано ще близько 50 випадків гіпертрихозу.

Зокрема, дуже добре задокументовано історію життя – а отже, й хвороби – Штефана Бібровські на прізвисько Лайонел, або Чоловік-лев. Штефан народився 1891 року у містечку поблизу Варшави. Від народження його тіло було повністю вкрите густим волоссям, довжина якого сягала 20 см на обличчі та 10 см – на інших частинах тіла. Мати відмовилася від сина, коли тому було чотири роки, і віддала його заїжджому німецькому імпресаріо. З 1901-го Лайонел почав виступати у популярному цирку Барнума та Бейлі та переїхав у СІІІА, де й провів решту життя.Зазвичай на цирковій арені Лайонел демонстрував гімнастичні номери, а також розмовляв з глядачами, яких дуже вражали бездоганні манери «людини-лева» та вміння вести світську бесіду, що різко контрасту вали з незвичною зовнішністю артиста. За свідченням сучасників,тефан-Лайонел був справжнім джентльменом, вільно розмовляв п’ятьма мовами та завжди був одягнений з великим смаком.

Трагічна доля спіткала Хулію Пастрану, хвору на гіпертрихоз мексиканку, яку нібито випадково знайшли у лісах Кордильєр далеко від населених місць. Насправді ж найбільш вірогідно, що чоловік на ім’я Теодор Лент викупив дівчинку у матері, коли гастролював у Центральній Америці зі своєю колекцією різноманітних див. З 20 років Хулія була вимушена виступати у цирках під прізвиськами «Жінка-борода», «Жінка-ведмідь», або й просто «Потвора». Попри грубу зовнішність, Хулія відрізнялася дуже лагідним характером, мала неабиякий хист до танців та співу, що забезпечило їй великий успіх у публіки.

Теодор побоювався, що артистка збіжить від нього, спокусившись на пропозиції більш щедрих імпресаріо, і тому одружився на ній, щоб утримати біля себе. Перебуваючи з гастролями у Москві 1860 року, Хулія народила хлопчика, який повністю успадкував її зовнішність і хворобу. Але і мати, і дитина померли невдовзі після пологів…

Причини захворювання на гіпертрихоз до кінця не з’ясовані. Донедавна вчені вважали гіпертрихоз рідкісним проявом атавізму, а заразом і зайвим доказом походження людини від тварин. На щастя, нещодавно доктор Колін Джамора і її колеги з Університету Рокфеллера у Нью-Йорку заявили про відкриття генів, які регулюють кількість «клею» між клітинами шкіри, що дозволяє клітинам перетворюватися на волосинки. Нове дослідження доводить, що причини волосистості можуть бути чітко обгрунтовані порушеннями на генному рівні, тобто звичайними мутаціями генів.

В Україні нема таких хворих із крайніми проявами гіпертрихозу, але все ж таки є люди, особливо це стосується жінок, які страждають від надмірного росту волосся у небажаних місцях (на грудях, підборідді тощо).

Найбільш розповсюджена причина набутого гіпертрихозу – порушена секреторна функція деяких залоз (яйники, наднирники, гіпофіз), полікістоз яйників, зміна гормонального фону в період клімаксу, тривалий прийом гормональних препаратів. Іноді надмірний ріст волосся пов’язаний із патологіями щитовидної  залози, захворюваннями нервової системи, порушенням обміну речовин, інфекційними хворобами та ін.