У наш медичний центр на прийом приходять батьки з різними проблемами у дітей. Це затримки мовного і психічного розвитку, труднощі в навчанні, порушення адаптації в дитячому колективі, тики, нічне нетримання сечі, гіперактивність і багато інших порушень.
Сьогодні ми поговоримо про гіпердинамічний синдром, який останніми роками став каменем спотикання в більшості дитячих дошкільних і шкільних установ. Цей синдром належить до поширених форм психічних розладів в дитячому віці. Зустрічається у 5-10% школярів початкових класів.
Початок порушень можна діагностувати вже в ранньому дитячому віці (приблизно другий рік життя). Найбільшої вираженості симптоматика досягає до кінця дошкільного віку (6-7 років). Це так звані «неугодні» діти. Вони не усидливі, заважають іншим, від них багато шуму і зайвих рухів, вони безперервно бігають, стрибають, то ненадовго сідають, то схоплюються, чіпають, хапають різні предмети без дозволу. Вони погано сплять, дратівливі, агресивні, імпульсивні у вчинках, ставлять багато питань і не слухають відповіді. У них часті коливання настрою, вибуховий характер, негативізм і небажання підкорятися прийнятим правилам, часто вступають в конфлікт з однолітками. Порушена увага, що веде до проблем навчання. Виникають труднощі в оволодінні навиками письма, читання, лічби.
Найчастіше він зустрічається при віддалених наслідках ранніх органічних уражень головного мозку (синдром мінімальної мозкової дисфункції). Це патологія внутрішньоутробного розвитку, родові травми, асфіксія при народженні, недоношеність, перенесені інфекції.
Гіпердинамічний синдром часто спостерігається у дітей з епілепсією, може поєднуватися з дисфоричними змінами настрою, пароксизмальними розладами. Іноді може бути при дитячій шизофренії, розумовій відсталості, дитячому аутизмі.
Гіпердинамічний синдром — діагноз один, а лікувати треба по-різному. Потрібний індивідуальний план обстеження і вирішення проблем для кожного пацієнта. Не завжди батьки усвідомлюють проблеми дитини. З початком навчання в школі всі проблеми загострюються. Дитина не може тримати заданий режим і темп навчання, виникає конфлікт з дітьми, вчителями, стоїть питання про переведення дитини на індивідуальну форму навчання у зв’язку з шкільною дезадаптацією.
Перед батьками постає питання: «що робити?».
Наша вам порада, дорогі батьки: якщо у вашої дитини є гіперактивність, порушення сну, непосидючість, розгальмованість і інші симптоми, які звертають на себе увагу, перш, ніж віддавати дитину в дитячий колектив, слід проконсультуватися з лікарем. Вчасне звернення на консультацію, при необхідності обстеження, лікування дитини, спостереження за її розвитком допоможуть вам уникнути важких порушень.
Тому дитячий психіатр — не вирок, а фахівець, який краще за інших знає, як допомогти.
