Міозит – запальний процес в м’язах, спричинений травмою або токсичним ураженням. Проявляється міозит болем, розвитком м’язової слабкості, іноді атрофією м’язів. Міозит – це запалення однієї або декількох скелетних м’язів: шиї, спини (попереку), грудної клітки. Якщо в запальний процес залучено безліч м’язів, говорять про розвиток поліміозита. У деяких випадках патологія зачіпає не тільки м’язи, але і шкіру, тоді мова буде йти про дерматоміозит.
Причиною міозита можуть бути інфекційні захворювання (грип, ангіна, ревматизм, хронічний тонзиліт і т.д.), паразитарні інфекції (ехінококоз, трихінельоз), токсичні впливи (порушення обміну речовин, подагра, цукровий діабет), професійний фактор (у скрипалів, піаністів , шоферів, друкарок, робота яких пов’язана з напругою однієї і тієї ж групи м’язів або у тих людей, робота яких змушує тривалий час перебувати в незручній позі).
Міозит також може розвинутися після травм, надмірного охолодження або напруги м’язів, сильних м’язових судом під час плавання.
Існує ряд патологій, при яких уражаються сполучні тканини, що є причиною розвитку міозиту (наприклад, червоний вовчак, ревматоїдний артрит, ревматизм).
Гнійний міозит розвивається внаслідок місцевого інфікування, наприклад, при порушенні правил гігієни при здійсненні медичних маніпуляцій (внутрішньом’язових ін’єкцій).
Міозит розглядається в двох стадіях: гостра і хронічна. Часто недолікований гострий міозит переходить в хронічний і потім турбує хворого: болі посилюються при переохолодженні, зміні метеоумов, проявляються в нічний час і при тривалому статичному положенні тіла.
Гостра стадія розвивається після місцевого інфікування м’язи при генералізованій гострій інфекції, а також внаслідок травм і м’язового перенапруження, а ще частіше в поєднанні з переохолодженням.
Міозит, перш за все, вражає м’язи шиї, попереку, гомілки, грудної клітки. При локальному міозиті больові відчуття і м’язова слабкість поширюються лише на певну групу м’язів. Спостерігається невелика набряклість і гіперемія шкірних покривів в ряді випадків. Болі різко посилюються при русі, інтенсивність їх наростає.
Основними симптомами міозита є біль, який має ниючий характер і особливо посилюється і при русі або дотику. При пальпації промацуються хворобливі вогнища – вузлики. Іноді міозит супроводжується лихоманкою і головним болем.
Найпоширеніша форма захворювання – шийний міозит. Пояснюється це тим, що шия найчастіше піддається переохолодженню. Основними симптомами є тягнучий, тупий біль в області шиї, що віддає в потилицю, поширюється між лопатками і охоплює плечовий пояс. Іноді дані симптоми можна сплутати з остеохондрозом шийного відділу хребта. Щоб диференціювати захворювання, проводять рентгенологічні дослідження.
При відкритій травмі, через потрапляння інфекції, може розвинутися гнійний міозит, який проявляється підвищенням температури тіла, ознобом, поступовим посиленням болю, припуханням, ущільненням і напругою м’язів, почервонінням шкіри.
Гострий міозит виникає несподівано і відразу, під час гострих інфекцій, після травм, різкої м’язової напруги.
Хронічний міозит є наслідком гострого або наслідком якої-небудь інфекції.
При міозиті жувальних м’язів щелепи судорожно стиснуті, м’язи сильно напружені. Біль стає настільки сильним, що людина не в змозі не тільки жувати, але і розмовляти. Хворобливість в запалених м’язах посилюється не тільки при русі, але і в спокої, вночі, при зміні погоди. У легких випадках болючість проходить через кілька днів, але при переохолодженні або фізичній напрузі можуть спостерігатися рецидиви.
При паразитарному міозиті м’язи уражаються паразитами (трихінеллами, цистицерками). У хворого спостерігається лихоманка, болі в м’язах кінцівок, грудної клітини, язика, жувальних м’язів.
Дерматоміозит найчастіше розвивається у жінок молодого і середнього віку. Причини захворювання поки що точно не встановлено, але імовірно воно викликане вірусом або генетичними факторами. Пусковим механізмом служить стрес, простудні захворювання, переохолодження і навіть сонячні промені. При цьому на руках, обличчі, верхній частині тулуба з’являється характерне висипання червоного або фіолетового кольору. Іноді виникає набряклість вік. Паралельно можуть спостерігатися слабкість, озноб, підвищення температури, різке схуднення. Неприємними наслідками дерматоміозитів можуть стати в’ялість, які тривало зберігається, і вкорочення м’язів, а під шкірою можливе скупчення солей кальцію, які заподіюють пацієнтові біль.
Поліміозит, як уже було сказано, – це ураження кількох груп м’язів. На відміну від локального міозита, болі не настільки виражені, головним симптомом є м’язова слабкість. Спочатку хворому важко підніматися по сходах, потім він не може встати зі стільця, потім атрофуються м’язи шиї і пацієнту навіть важко утримати голову у вертикальному положенні. Останньою стадією є атрофія ковтальних і жувальних м’язів, а також дихальних м’язів. При своєчасному лікуванні всі перераховані симптоми проходять, і настає одужання.
Лікування міозиту проходить під наглядом лікаря і носить патогенетичний і симптоматичний характер. В першу чергу, визначається причина захворювання. Наприклад, при паразитарному міозиті призначаються антигельмінтні засоби, при міозиті інфекційного походження – антибіотики, якщо міозит викликаний аутоімунним захворюванням – глюкокортикоїди та імуносупресори.
У кожному з випадків призначаються анальгетики та протизапальні препарати, зігріваючі мазі.
Лікар може також прописати масаж і фізіотерапевтичні процедури на уражений м’яз. При хронічному міозиті корисно санаторно-курортне лікування.
На гострій стадії захворювання показаний спокій, при ураженні м’язів спини, ніг, черевної стінки необхідно дотримання постільного режиму.
Тривалість лікування залежить від активності процесу і своєчасного початку терапії.
У разі гнійного міозита необхідно звернутися до хірурга. Можливо, будуть необхідні розтин вогнища інфекції, видалення гною, накладення дренируючої пов’язки. В цьому випадку антибіотики використовуються не тільки парентерально, а й місцево (мазі, порошки).
