Міастенія – хвороба слабких м’язів. Міастенія – досить рідкісне захворювання, при якому порушується передача імпульсу від нервів до м’язів через порушення обміну ацетилхоліну. Як результат, хворий відчуває слабкість і патологічну стомлюваність деяких скелетних поперечно-смугастих м’язів. Іноді цю хворобу називають «псевдопараліч».
Людський організм – складний механізм взаємодії різних систем і органів, рух якого приходиться в дію за допомогою м’язів. Сигнал м’язам подають рухові нерви, а в місці приєднання нерва у м’язі електричний імпульс передається за допомогою хімічної речовини – ацетилхоліну, яка переходить з нерва в синаптичну щілину між нервом і м’язом. Даний процес викликає електричний розряд, і м’яз скорочується. Потім ацетилхолін розщеплюється спеціальним ферментом (холінестеразою) на дві частини, вони зворотньо всмоктуються в нерв, де з’єднуються і можуть бути знову використані.
При міастенії цей складний процес порушується. Імпульс слабо подається до м’яза, а тому кожний наступний рух дається важко або зовсім припиняється. Деякі рухи, наприклад, стиснення кулака, спочатку виконуються з повною силою, потім стають слабкішими, поки не настає стан, подібний паралічу. Таким чином настає синдром патологічної м’язової стомлюваності, яка спочатку наростає до вечора, тому хворі часто пояснюють свій стан звичайною втомою в кінці напруженого дня. При цьому виникають такі симптоми як злипання вік, двоїться в очах, руки і ноги здаються ватяними. Після деякого відпочинку функціональна здатність м’язів відновлюється.
– опускання повік і двоїння в очах до вечора,
– зміна голосу до вечора (порушення ковтання, осиплість, нечіткість мови),
– ураження вилочкової залози.
Протягом багатьох років хвороба може бути нерозпізнаною, але рано чи пізно дає про себе знати.
Найбільша небезпека міастенії в тому, що вона може привести до порушення дихання та серцевої діяльності, так як дихальні м’язи так само працюють за участю ацетилхоліну. У цьому випадку говорять про настання міастенічного кризу.
Часто причина захворювання лежить в спадковому дефекті імунорегуляції. Фахівці розрізняють два вікових піки прояву захворювання: до 30 років і старше 70 років.
Відзначається також міастенія новонароджених, яку діагностують у 15-20% немовлят, матері яких страждають міастенією.
Вибір методів лікування залежить від тяжкості захворювання і характеру його перебігу. Призначають лікарські препарати, які гальмують розпад ацетилхоліну. Як можна раніше слід призначати імунотерапію. Рекомендується застосування імунодепресантів, обережно використовують кортикостероїди, перевага віддається преднизолону, який прописують за індивідуальною схемою.
В індивідуальних випадках доцільна тімектомія (видалення вилочкової залози). Операційний метод веде до нормалізації імунологічних параметрів (знижується титр антитіл, відновлюється процес регуляції).
У найважчих випадках і неефективності інших методів застосовується плазмофорез.
Кожен вибір лікарських препаратів при міастенії обов’язково повинен бути обговорений з лікарем. Хворому необхідний душевний спокій, розумні фізичні навантаження, загартовування, вітамінна дієта.
