Холестерин – структурний компонент клітинних мембран, є молекулою-попередником в синтезі статевих гормонів, кортикостероїдів, жовчних кислот, вітаміна D. До 80% холестерола синтезується в печінці, решта потрапляє в організм з продуктами тваринного походження. Транспорт холестерину відбувається в ліпопротеїдних комплексах. Виділяють фракції холестерину: ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ).
Вміст холестерину в крові в значному ступені залежить від віку. Рівень його при народженні нижче 3,0 ммоль/л. Потім вміст холестерину в крові збільшується; у чоловіків концентрація холестерину крові вище в ранньому та середньому віці та понижується в похилому віці. У жінок рівень холестерину з віком збільшується не так швидко, як у чоловіків; в подальшому може переважати рівень холестерину у чоловіків. Це пов’язано з дією статевих гормонів: естрогени понижують, андрогени підвищують рівень загального холестерину. Під час вагітності спостерігається фізіологічне збільшення рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїдів низької щільності.
Визначення холестерину використовують переважно для оцінки ризику атеросклерозу та в діагностиці порушення обміну ліпідів. Встановлено, що підвищений вміст холестерину в крові сприяє розвитку атеросклерозу судин та ішемічної хвороби серця. Високий ризик розвитку ІХС та її ускладнень у дорослих пов’язують з концентрацією холестерина в крові вище 6,22 ммоль/л. При концентрації загального холестерину в діапазоні значень (5,2 – 6,22 ммоль/л) та вище доцільно досліджувати холестерин в комплексі з визначенням тригліцеридів, ЛПВЩ, ЛПНЩ з розрахунком індекса атерогенності, оскільки ризик розвитку атеросклеротичних змін залежить від співвідношень різних фракцій ліпопротеїдів. Зміною дієти можливо знизити рівень холестерину крові на 10-15%.
Рівень холестерину відображає активність процесів синтезу в печінці. При важких ураженнях печінки спостерігається суттєве зниження концентрації холестерину в крові. Гостре пошкодження клітин викликає помітне зниження вмісту загального холестерину та ЛПНЩ. Воно починається в перебігу першого дня після інфаркту, хірургічного втручання і може досягати 40% зниження від початкового рівня. Рівень ліпідів не повертається до норми до трьох місяців. Тому не слід проводити дослідження ліпідів для оцінки ризику атеросклерозу в перебігу трьох місяців після гострих захворювань.
1. Атеросклероз та пов’язані з ним захворювання серцево-судинної системи, ішемічна хвороба серця.
2. Хвороби печінки та нирок.
3. Ендокринна патологія (гіпотиреоз, цукровий діабет).
Первинні гіперліпідемії: сімейна або полігенна гіперліпопротеїнемія (тип ІІ А ІІ В), сімейна дис-беталіпопротеїнемія (тип ІІІ), гіперліпопротеїнемія типів І, ІV, V та гіпер-альфаліпоротеїнемія.
1. Захворювання печінки.
2. Гломерулонефрит, нефротичний синдром, ХНН.
3. Злоякісні пухлини підшлункової залози та простати.
4. Гіпотиреоз.
5. Подагра.
6. Ішемічна хвороба серця.
7. Цукровий діабет.
8. Вагітність.
9. Алкоголізм.
10. Ізольований дефіцит соматотропного гормону.
11. Їжа, багата на холестерин.
12. Застосування деяких препаратів: андрогени, циклоспорин, діуретики, ергокальціферол, глюкокортикостероїди, леводол, аміодарон.
1. Кахексія, голодання.
2. Поширені опіки.
3. Важкі гострі захворювання та інфекції.
4. Некроз гепатоцитів, термінальна стадія цироза печінки.
5. Сепсис.
6. Гіпертиреоз.
7. Гіпо-альфа- та бета-ліпопротеїнемія.
8. Магалобластна анемія.
9. Талосемія.
10. Хронічні абструктивні захворювання легень.
11. Ревматоїдний артрит.
12. Прийом препаратів, що знижують рівень холестерину.
13. Прийом деяких лікарських препаратів (естрогенів, інтерферону, ніоміцину, тироксину, кетоканазолу).
14. Їжа з низьким вмістом холестерину.
