Ірит –  являється запальним процесом райдужної оболонки очей, яке викликається інфекцією або токсико-алергічним процесом. Такі захворювання, як ревматизм, хронічні поліартрити, захворювання обміну речовин приводять до токсико-алергічного іриту райдужної оболонки ока.

Інфекційний ірит появляється тоді, коли відбувається поширення запального процесу при різноманітних захворюваннях інфекційної природи – туберкульоз, сифиліс, ураженні пазух носа, герпесі, карієсі, при запаленні мигдалин та ін. Захворювання дуже часто поєднується із кон’юнктивітом. Поділяють ірит за клінічним перебігом на гострий та хронічний.

Із сильних болів в оці починається запальний процес. Біль пізніше переходить на скроневу ділянку, а може і на всю голову поширюватися. Характерним симптом для іриту є зміна кольору райдужки: коричнева райдужка набуває темнішого кольору, сіра або блакитна набуває зеленого відтіноку. Для того, щоб виявити симптом лікар порівнює колір райдужки ока обох очей.

Для гострого іриту характерний такий симптом, як різкий біль у оці, який при дії світла посилюється. З часом починає розвиватися у хворого світлобоязнь, зіниця звужується, рожевого відтінку набуває райдужна оболонка ока, також для хвороби властиві мимовільні моргання. У деяких випадках може змінюватися форма зіниці. Також відмічається утворення спайок між зіницею ока та капсулою кришталика, стає уповільнене реагування зіниці на світло, набрякає райдужна оболонка, нечіткий малюнок, почервоніння ока, та біль, яка при натискуванні посилюється.

Знижується гострота зору. Стає каламутною через гній волога, яка в передній камері накопичується. Велику небезпеку представляють задні спайки. Їхня велика кількість може перешкоджати проходженню внутрішньоочної рідини через зіницю в передню камеру очного яблука. Дана ситуація може призвести до збільшення внутрішньоочного тиску, через те  що утворилася зайва рідина. Якщо вчасно тиск не знизити, то може наступити сліпота.

У найбільших випадках дане захворювання переходить в іридоцикліт, по- іншому можна сказати, що запальний процес поширюється на війкове тіло. До ускладнень відносять: зрощення зіниці, помутніння склоподібного тіла,  вторинна глаукома. Проте найважчі випадки це атрофія очного яблука.

Якщо хворий звернувся із такими скаргами, як біль та зниження зору в оці, почервонінням ока без слизового чи гнійного відокремлювання, то використовують відволікаючі процедури, призначають анальгетики.