Що ви знаєте про гірчицю, окрім того, що це гостра приправа до сала, м’яса, яка сприяє перетравленню їжі та підсилює апетит. А ще про гірчичники, які допомагають у разі застуди, грипу та інших захворювань.

А гірчиця сарептська (Brassica juncca) –це однорічна родичка капусти. Вирощується як олійна рослина, іноді в південних районах зустрічається і в дикорослому вигляді.

Дуже високо цінується гірчична олія, без якої всім вам відома мазь Ефкамон мабуть не допомагала б при артритах, поліартритах, міозитах, ревматизмі, радикуліті та ін. Це в препаратах.

Взагалі ж гірчиця належить до найбільш оздоровлюючих прянощів, які збуджують апетит, підсилюють виділення шлункового соку. Ефективно сприяють травленню, допомагають засвоєнню жирної, тваринного походження їжі. Ось чому подають до м’яса гірчицю. Під її впливом жирна та білкова їжа швидше обробляється в шлунку і добре перетравлюється. У людей старшого віку гірчиця не тільки стимулює травлення, а суттєво покращує обмінні процеси.

З давніх давен в народній медицині гірчицею лікували скорбут (цингу), кровоточивість ясен, запалення слизової оболонки ротової порожнини. Виготовляли навіть в аптеках гірчичне пиво, яке допомагало при водянці та паралічах (200-400 мл. на день).

А щодо паралічів, то гірчиця чи не єдина рослина, якій під силу лікувати, хоч і рідкісну хворобу, але майже невиліковну параліч язика. При такому захворюванні давали жувати насіння гірчиці або полоскати рот настоянкою на вині. Також настоянкою або гірчичною наливкою полоскали хворе горло в разі ангіни, ларингіту, фарингіту. 

В стародавні часи був досвід лікування пухлин, а також паротиту те, що в народі називають свинкою. Ще Авіцена пропонував робити цілющі пов’язки при ядусі (астмі), запаленні сідничного нерва та суглобів. Гірчичні пов’язки клали на голову непритомним, а соком із листя гірчиці усували зубний біль. 

Перебуваючи в Індії я спостерігала, коли дитині, яка дуже плакала, вертіла голівкою, рученята тягнула до вух, стара жінка підійшла до поля із жовтими квітами, яке було поруч, зірвала листок, вичавила сік і впустила дитині краплю у вухо. За 5 хв. дитина перестала плакати. Я не втрималась, підійшла до тієї рослини і… здивуванню моєму не було меж. То цвіла звичайнісінька гірчиця.

І нічого дивного, якщо згадати досвід наших українських знахарів, то вони соком цієї рослини лікували і хворі зуби, і біль у вухах, а ще вміли підсилювати статеві бажання. А гірчичною олією насіння лікували сечокам’яну хворобу і відновлювали рухомість у хворих майже нерухомих суглобах.

Наталія Земна