Під хворобою Шлаттера розуміється омертвіння епіфіза головки великогомілкової кістки в поєднанні з руйнуваннями ядра кістки, які викликаються місцевими перевантаженнями, хронічними травмами та порушеннями місцевого кровообігу.
“Хвороба Осгуда-Шлаттера”, або остеохондропатія великогомілкової кістки – це запалення кістки і хряща верхньої частини великогомілкової кістки (місця прикріплення сухожилля чотириголового м’яза стегна). Це захворювання розвивається у дітей, між 10 і 15 роками, особливо часто у хлопчиків. Факторами ризику для цього захворювання є активні заняття спортом, при яких можливі періодичні незначні травми цієї ділянки. Захворювання вражає гомілку, з’являються основні симптоми: біль, припухлість, набряклість м’яких тканин, хворобливі відчуття у верхній частині гомілки, яка посилюється при згинанні колінного суглоба.
Частіше хворіють хлопчики у віці від 10 до 15-18 років. Захворювання розвивається без видимої причини, частіше на одній стороні, рідше на обох. З анамнестичних даних іноді вдається встановити зв’язок з повторною травмою чи з підвищеною функцією чотириголового м’яза стегна (наприклад, заняття спортом).
* Біль наростає поступово, спочатку вранці, встаючи з ліжка;
* Біль локалізується в місці над точкою, де сухожилля прикріплюється до верхньої частини великогомілкової кістки;
* Біль стає гострою при присіданні та підйомі по сходах;
* Відзначається припухлість і локальний біль в області нижньої частини коліна, що підсилюється при натисненні;
* Рухи в колінному суглобі болючі, особливо після фізичного навантаження;
* Крайній ступінь згинання кінцівки в колінному суглобі можлива, але різко болюча. Біль не проходить і в стані спокою.
Перебіг захворювання тривалий. Шанси на одужання досить великі, тому що це захворювання виліковується після закінчення періоду росту організму. Але до повного одужання необхідно уникати перевантажень кінцівок.
Рентгенологічно при строго бічній проекції в апіфізі великогомілкової кістки визначається дефект «ніша» і тінь кісткового фрагмента, розташованого поблизу. На м’якому рентгенівському знімку відзначається потовщення зв’язки. При довгостроково поточному захворюванні горбистість деформується, формується екзостоз, нерідко простежуються гроноподібних просвітлення. Процес закінчується склерозуванням розрядженого ділянки кістки.
Відносний спокій, обмеження фізичного навантаження, фізіотерапія (йоногальванізація з кальцієм і новокаїном, УВЧ-терапія), бальнеотерапія і грязелікування (що можна зробити у нас), санаторно-курортне лікування. Нерідко настає мимовільне одужання. Сформувалися в результаті перенесеного захворювання отшнуровавшіеся окремі малорухомі і хворобливі кістково-хрящові тіла видаляють хірургічним шляхом.
