Хронічний простатит – це запалення передміхурової залози, яке проявляється клінічними симптомами протягом більше ніж 3 місяців. Ця проблема впливає на 30-45% чоловіків у віці від 20 до 50 років. З огляду на незначну вираженість перших проявів простатиту, кількість хворих ним суттєво перевищує кількість тих, хто шукає медичну допомогу. Це може призвести до ускладнень, зокрема зниження фертильності, що стає проблемою як для медицини, так і для суспільства.
Хронічний простатит має велике фізіологічне значення для чоловічого організму, оскільки передміхурова залоза бере участь у регулюванні чоловічого статевого гормону тестостерону. Запалення цієї залози може впливати на репродуктивну та статеву функції.
Симптоми хронічного простатиту можна умовно розділити на три групи: більові, дизуричні та сексуальні. Біль може бути тупим або нудним і локалізується в промежині, внизу живота або в ділянці куприка. Дизуричні симптоми включають часте та утруднене сечовипускання, а також біль під час сечовипускання. Сексуальні розлади можуть виявлятися в зниженні потенції, прискореній еякуляції та втраті статевого бажання. Рецидиви хронічного простатиту трапляються частіше половини випадків при недостатньо ефективному лікуванні.
Причини цього захворювання можуть бути як інфекційними, так і неінфекційними. Інфекційні причини включають хвороби, що викликають запалення уретри, такі як хламідії, трихомонади, стафілокок та інші. Неінфекційні причини пов’язані з застоєм крові в органах тазу через сидячий спосіб життя та нерегулярні статеві стосунки.
Діагностика хронічного простатиту включає огляд лікаря-уролога, аналіз сечі, вивчення простатичного соку, визначення рівня тестостерону та, при необхідності, обстеження на урогенітальні інфекції та ультразвукове дослідження.
Лікування хронічного простатиту спрямоване на відновлення функції залози, зняття більового синдрому, нормалізацію кровотоку та елімінацію збудників. Комплексне лікування включає медикаментозну терапію, фізіотерапію та місцеве лікування.
Профілактика хронічного простатиту включає усунення факторів, що сприяють розвитку захворювання. Активний спосіб життя, регулярне статеве життя та систематичні профілактичні огляди уролога після 30 років можуть значно зменшити ризик захворювання.
