Холера – це гостре інфекційне захворювання, яке виникає при ураженні людського організму холерним вібріоном. Проявляється холера дуже частою діареєю, що в свою чергу призводить до втрати значної рідини та зневоднення організму.

Понад 150 типів  холерних вібріонів виявлено на сьогоднішній день, які  розрізняються за серологічними ознаками. На дві групи поділяються холерні вібріони: А і В. Вібріони групи А викликають холеру.

Транзиторний носій або хвора людина є джерелом інфекції та резервуаром. Бактерії найактивніше виділяються в перші дні з фекальними та рвотними масами. Важко виявляється легка форма холери в інфікованих осіб, проте ці люди в плані зараження становлять небезпеку. В осередку, де виявлено інфекцію обстеженню піддаються всі люди, які контактували між собою, незалежно від клінічних проявів. З часом заразність зменшується і зазвичай вже на третьому тижні відбувається звільнення від бактерій та одужання. Проте бувають такі випадки, коли носійство може тривати аж до року і ще більше. Цьому довготривалому носійству сприяють супутні інфекції.

Холера передається харчовим, побутовим (брудні руки, посуд, предмети) і водними шляхоми по фекально-оральному механізму. На сьогоднішній день мухам відводиться особливе місце в передачі інфекції. Водний шлях зараження самим поширеним.

Захворювання має високу сприйнятливість, дуже легко відбувається зараження тих людей, які мають у своєму анамнезі анемії, гіпоацидоз, зловживають алкольними напоями.

Інкубаційний період даного захворювання триває від декількох годин до п’яти днів. Холера починається гостро, зазвичай вранці або вночі. Перший симптом даного захворювання є дуже сильний, безболісний позив до акту дефекації, що супроводжується дискомфортними відчуттями у животі. На початку захворювання стілець зберігає свій каловий характер, але має розріджену консистенцію. Проте частота дефекацій починає дуже швидко збільшуватися і за добу досягає до 10 випорожнень та більше, при цьому випорожнення стають водянистими, безбарвними. Холера відрізняється від інших захворювань тим, що випорожнення не мають специфічного запаху, на відміну від інших інфекційних захворювань кишечника. Кал хворих у 20-40% випадків набуває вигляду рисового відвару.

Зазвичай при холері калові маси мають вигляд зеленуватої рідини із білими рихлими пластівцями, які схожі на рисові.

Також спостерігається дискомфорт у животі, бурчання, переливання рідини в кишечнику, бурління в животі.

До вище перерахованих симптомів приєднуються симптоми зневоднення організму: спрага, сухість у роті, пізніше появляється дзвін у вухах, відчуття похолодання кінцівок, запаморочення. Дані симптоми свідчать про те, що відбувається сильне зневоднення організму  і потрібно прийняти екстренні заходи щодо відновлення водно-сольового гомеостазу.

Майже завжди до діареї приєднується блювота, тому посилюється втрата рідини в організмі.Оскільки до діареї найчастіше приєднується часта блювота, втрата рідини посилюється. Зазвичай через декілька годин виникає блювота, проте інколи вона появляється на наступну добу після початку діареї.

Блювота починається раптово, вона багаторазова, рясна; супроводжується болем у верхній частині живота під грудиною та сильним відчуттям нудоти.

При частій блювоті втрачаються іони хлору і натрію, що  в свою чергу призводить до розвитку судом м’язових, спочатку у м’язах пальців, потім всіх кінцівок. Судоми можуть також поширюватися на черевну стінку, спину, діафрагму. Запаморочення та м’язова слабкість наростають до такого стану, що хворий не може піднятися і дійти до туалету. Проте в даній ситуації повністю зберігається свідомість.

Даному захворюванню не характерний сильний біль (що є характерним для інших інфекційних захворювань) та лихоманка. Температура тіла хворого залишається в межах норми, іноді лише субфибрильних цифр досягає.

Сильне зневоднення організму проявляється ціанозом дистальних фаланг пальців та губ, зниженням тургору шкіри, зблідненням і сухістю шкірних покривів. Дана сухість також характерна  для слизових оболонок. Також відзначається осиплість голосу, аж до афонії. Під очима проявляються темні кола, риси обличчя загострюються, появляється так званий симптом “пралі” (зморщується шкіра на подушечках пальців іта долонях), живіт втягується.

При подальшій втраті рідини (втрата більше 10% маси тіла) і іонів відбувається прогресування дегідратації. Виникає анурія, значна гіпотермія, пульс в променевій артерії НЕ прощупується, периферичної артеріальний тиск не визначається. При цьому діарея і блювота стають менш частими у зв’язку з паралічем кишкової мускулатури. Даний стан називають дегидратационную шоком.

Холера може ускладнюватися приєднання другої інфекції, розвитком пневмонії, тромбофлебіт і гнійного запалення (абсцес, флегмона), тромбозом судин брижі та ішемією кишечнику. Значна втрата рідини може сприяти виникненню розладів мозкового кровообігу, інфаркту міокарда.

Лікування даного захворювання проводиться у інфекційному відділенні, в боксі (ізольована палата) з посудом для збору випорожнень та вагами.

Оскільки основну небезпеку при холері представляє прогресуюча втрата рідини, то основне завдання полягає в тому щоб заповнти організм рідиною. Далі лікар призначає відповідне медикаментозне лікування.

При повному та своєчасному лікуванні після придушення інфекції настає одужання. В даний час сучасні препарати ефективно діють на холерний вібріон, а регідратаційна терапія сприяє профілактиці ускладнень.