Часто у лісі, на луках, зупинивши свій погляд на імпровізованій клумбі із яскраво-синіми квіточками, замислюємося – що ж то за такі рослинки? І, на жаль, мало хто знає, що ці невеличкі квіточки мають дуже цінні цілющі властивості. Вже у самій назві цієї трави вказано на її призначення – горлянка повзуча та горлянка женевська.

Росте горлянка в усіх областях України – від Карпат до гірського Криму – в чагарниках, на узліссях. Нині квітує своїми синіми яскравими свічками. Відрізнити ці два види легко. Тому що женевська горлянка – опушена, має видовжене листячко із зубчиками. Інколи її ще називають мохнаткою. Натомість, повзуча горлянка – гладенька із рівними краями листочків. Саме цю рослину вчені досконало вивчили. А ось до женевської горлянки руки так і не дійшли.

І хоч цілющі властивості цієї рослини вже доведені, але, на жаль, рослина поки немає офіційного застосування. Зате у народній медицині ця рослина добре відома. Наприклад, за добу воно може вилікувати ангіну. І не лише її, а також запальні процеси верхніх дихальних шляхів, допомагає при захворювані легень, бронхіті, болях у грудях… Рослина має кровоспинні, потогінні, протизапальні та антисептичні властивості. Використовують її навіть при пропасниці та туберкульозі легень, лікуванні жовчо-кам’яної хвороби, зціленні шлунково-кишкового тракту. А люди похилого віку збирають горлянку для лікування ревматизму. 

Має вона іншу і не менш влучну назву – живучка. Можливо так її називали, що вона дуже швидко живляла рани, виразки, опіки, запальні процеси ротової порожнини. Крім того в народі її ще називають богородочником, веселкою, дівочою красою, дубрівкою, живучою травою, маточником. Горлянку повзучу або живучку використовують для боротьби із герпетичним вірусом, при фурункулах, карбункулах, псоріазі та юнацьких прищах.

Останнім часом про цю невеличку рослинку чомусь призабули. Тоді як колись кожна жінка знала, що при запаленнях жіночих дітородних органів або кісти на яйниках чи запаленні придатків матки, найпершим помічником є саме горлянка. Тому у кожній домашній аптечці були ліки із неї. До речі, свіжою травою або соком горлянки дівчата можуть мити голову. І тоді волосся завжди буде блискучим і не випадатиме.

Пропоную кілька рецептів, що широко використовуються у народній медицині.

1. При захворюваннях шлунка, печінки та жовчного міхура – 6-8 грамів подрібненої трави залити склянкою окропу, настояти годину, процідити та приймати по столовій ложці 5 разів на день.

2. Настої горлянки використовують також як протималярійний засіб. 2 ст. ложки сировини на 200 мл окропу. Настоюють протягом 2 год., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.

3. Для промивань ран, забитих місць, виразок, полоскань при захворюваннях ротової порожнини та ангін. Для цього беруть 5 столових ложок сировини на 1 л окропу. Настоюють протягом 4 год., проціджують та застосовують зовнішньо.

Наталя ЗЕМНА