Гіпоспадія – вроджена аномалія, що виявляється в недорозвиненні губчастої частини уретри з заміщенням відсутнього ділянки сполучною тканиною і викривленням статевого члена в бік мошонки. Це одна з найбільш поширених аномалій сечівника (1 на 150-300 новонароджених).
Гіпоспадія розвивається внаслідок затримки або порушення формування уретри на 10-14-му тижні ембріонального розвитку. Це може відбуватися через екзогенні інтоксикації, внутрішньоутробні інфекції, гіперестрогенію матері під час формування у плода статевих органів і сечовипускального каналу. В результаті зовнішній отвір сечовипускального каналу відкривається вище природного і може розташовуватися в області вінцевої борозни, на вентральній поверхні статевого члена, в області мошонки або промежини.
При будь-якій формі гіпоспадії між зовнішнім отвором і голівкою зберігаються вузька смужка слизової оболонки і щільний фіброзний тяж (хорда). При цьому сечовипускальний канал стає коротшим кавернозних тіл. Укорочена уретра і коротка нееластична хорда веде до викривлення статевого члена.
Скарги хворих залежать від віку та виду гіпоспадії. Якщо дитину турбує головним чином розлад сечовипускання, то у дорослих це складність чи неможливість статевого акту.
Майже 70% всіх випадків гіпоспадії доводиться на головчату форму, при якій скарг майже немає ні у дітей, ні у дорослих. Сечовипускальний канал відкривається у місці звичайного розташування вуздечки, що не викликає сильні розлади. Скарги з’являються лише при розвитку стенозу зовнішнього отвору або при занадто нахиленій голівці, коли сеча потрапляє на ноги.
При стовбурової гіпоспадії деформація статевого члена більш виражена. Зовнішній отвір розташовується на задній поверхні статевого члена між головкою і коренем мошонки. Під час сечовипускання сеча спрямована донизу, що утрудняє спорожнення сечового міхура. Ерекція хвороблива, деформація статевого члена порушує статевий акт.
При мошоночній гіпоспадії статевий орган зменшений, зовнішній отвір уретри розташовується в області розщепленої, що нагадує статеві губи, мошонки. При цьому хворі мочаться за жіночим типом. Новонароджених з мошоночною гіпоспадією іноді помилково приймають за дівчаток або хибних гермафродитів.
При промежинній гіпоспадії отвір уретри розташовується ще більше ззаду на промежині. Статевий член при цьому укорочений, а мошонка розщеплена, як статеві губи. Промежинна гіпоспадія часто поєднується з кріпторхіхмом, що також ускладнює статеву диференціацію хворих.
Діти з даним захворюванням рано починають розуміти свою неповноцінність, стають замкнутими, дратівливими, стараються усамітнитися. Після закінчення статевого розвитку вони скаржаться на неможливість здійснення статевого акту.
Головчата гіпоспадія і гіпоспадія дистальної стовбурної третини сечівника при незначному викривленні статевого члена або стенозі, в оперативному втручанні не потребують. В інших випадках хірургічна корекція є методом вибору.
Сучасна медицина пропонує безліч різних оперативних методів лікування, але загальними для всіх є такі рекомендації: робити операцію в перші роки життя, ще до появи незворотних процесів в кавернозних тілах. Перший етап операції – випрямлення статевого члена (в 1-2 року); другий етап – створення відсутнього відрізка уретри (в 3-6 років).
Якщо у Вас виникли проблеми зі здоров’ям, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Тут вам забезпечать кваліфіковану допомогу та підберуть індивідуальне лікування, спрямоване на покращення вашого стану здоров’я. Ваше благополуччя є нашим пріоритетом.
