Ендокринні захворювання сьогодні входять в топ-10 хвороб людства і головна їх небезпека в тому, що більшість людей навіть не підозрюють, що хворі, а починають лікуватися на більш пізніх стадіях, коли хвороба вже прогресує.
Одним з найпоширеніших ендокринних захворювань є гіпертиреоз (тиреотоксикоз) – це патологічний стан, для якого характерна функціональна активність щитовидної залози (гіпертиреоз) або підвищення виробництва і виділення гормонів у кров (тиреотоксикоз). Найчастіше такий хворобливий стан супроводжує захворювання щитовидної залози (дифузний токсичний зоб, токсична аденома щитовидної залози) і деяких інших (аденома гіпофіза).
Розвиток гіпертиреозу, як правило, пояснюється спадковими причинами, поштовхом може стати якась інфекція, інтоксикація або психічний стрес. Захворювання ґрунтується на порушеннях імунної системи, в результаті яких утворюються аутоантитіла, які стимулюють клітини щитовидної залози, через що вона збільшується і підсилює свою активність. Гіпертиреоз прискорює обмін речовин, організм витрачає більше енергії за рахунок розпаду білка і жирової тканини, з м’язів і печінки посилено витрачаються запаси глікогену, швидше витрачається калій, а іноді кальцій і фосфор.
Клінічні прояви гіпертиреозу такі ж, як і при синдромі тиреотоксикозу, а саме їх комплекс:
– Підвищена збудливість, дратівливість і плаксивість,
– Швидка стомлюваність, слабкість, порушення сну,
– Підвищення температури, пітливість, відчуття жару,
– Почастішання серцебиття (тахікардія), імовірна миготлива аритмія,
– Підвищення тиску,
– Тремтіння рук і всього тіла,
– Нормальний або навіть підвищений апетит, але при цьому схуднення.
Пацієнтів з дифузним токсичним зобом можна дізнатися за зовнішніми ознаками: значне збільшення щитовидної залози, а також широко розкриті вирячені очі (екзофтальм).
При гіпертиреозі щитовидна залоза не обов’язково збільшується, буває, що її розміри нормальні, але при промацуванні відзначається вогнище ущільнення (вузловий зоб). Це відзначається, як правило, при токсичній аденомі щитовидної залози.
Гіпертиреоз може протікати в трьох формах: легкій, середній і важкій. Легкий гіпертиреоз супроводжується частотою пульсу не більше 100 ударів за хвилину, втрата маси тіла становить не більше 3-5 кг. Захворювання середньої тяжкості проходить на тлі яскраво виражених симптомів тиреотоксикозу, при тахікардії 100-120 ударів на хвилину, вага знижується на 8-10 кг. При важкій формі гіпертиреозу частота пульсу перевищує 120-140 ударів за хвилину, може початися миготлива аритмія, хворий різко втрачає вагу, змінюються внутрішні органи (серцева недостатність, ураження печінки і т.п.).
Діагностичне дослідження ставить за мету виявлення основних причин, що спровокували розвиток гіпертиреозу (захворювання щитовидної залози, гіпофізу або ін). Як правило, попередній діагноз вже відомий при загальному обстеженні з обов’язковим оглядом щитовидної залози, виміром пульсу, маси тіла.
Сучасна медицина володіє безліччю методів визначення причин гіпертиреозу. Найчастіше досліджується концентрація гормонів залоз внутрішньої секреції (щитовидна залоза, гіпофіз, наднирники) в крові та сечі. Проводиться рентгенологічне дослідження «турецького сідла» – кісткового утворення черепа, в якому розташований гіпофіз. Лікар обов’язково направляє на аналіз крові для встановлення рівня кальцію, фосфору і холестерину. Існують і більш складні обстеження, які виконуються лише в лікарняних умовах. Призначати такі дослідження повинен лише спеціаліст (ендокринолог), причому кожному пацієнту індивідуальний перелік, наприклад:
– Визначення рівня гормонів щитовидної залози – трийодтироніну (Т3), тетрайодтіроніна (Т4) і гіпофіза – тиреотропний гормон (ТТГ);
– Визначення наявності аутоантитіл до щитовидної залози;
– Ультразвукове і радіоізотопне дослідження щитовидної залози;
– Рентген області «турецького сідла»;
– Тонкоголкова аспіраційна біопсія (за показаннями) та ін.
При гіпертиреозі рекомендовано посилене харчування в залежності від втрат маси тіла. Раціон поповнюється більш калорійною їжею (на 20-30% більше норми для даного хворого) шляхом збалансованого збільшення вмісту білків, жирів і вуглеводів.
