Дуже часто від шкільних викладачів, вихователів дитячих установ та й просто матусь на дитячих майданчиках можна почути про гіперактивності сучасних дітей. Але чим відрізняється гіперактивна дитина від розбалуваного капризулі?
Кожна дитина має власний темпераментом. Як правило, всі діти у віці від року до трьох дуже активні і допитливі. Однак є різниця між поняттями «активний» і «гіперактивний». Гіперактивна дитина завжди надмірно емоційна, протягом декількох хвилин вона переживає самі різні відчуття, від радості до гніву і агресії. Така дитина не може всидіти на місці, вона завжди в русі, їй складно займатися одним заняттям чи грою більше кількох хвилин, її завжди долають суперечливі бажання. І вся справа зовсім не в розбещенності, просто її мозок працює дещо по-іншому.
Часто лікарі гіперактивним дітям ставлять діагноз мінімальна мозкова дисфункція, що є залишковим явищем органічного ураження головного мозку, яке могло виникнути, коли дитина перебувала ще в материнській утробі або при важких пологах. Якщо вашій дитині поставили такий діагноз, головне — не лякатися і не панікувати. Все це можна відкоригувати. І навіть якщо гіперактивність з’являється у дітей більш старшого віку внаслідок стресу, їм можна і навіть потрібно допомогти.
Часто лікарі пов’язують з гіперактивністю синдром дефіциту уваги. Для правильного діагнозу і оцінки поведінки дитини необхідна консультація лікаря або психолога.
Серед найбільш поширених симптомів — це нездатність дитини зосередитися на предметах або звуках, їй важко сконцентруватися на деталях, вона забуває їх, робить помилки на неуважність. Гіперактивна дитина рідко точно і повністю виконує всі інструкції, вона часто втрачає або забуває іграшки або книжки. Така дитина відповідає, не дослухавши питання до кінця, вона не може спокійно чогось чекати, наприклад стояти в черзі. Вона постійно в русі: смкає ногами, робить рухи руками, у неї завжди активна міміка та жестикуляція.
Виховувати гіперактивну дитину дуже нелегко, проте при правильному підході її поведінку можна скорегувати. Дитина з синдромом дефіциту уваги більше ніж будь-хто потребує спокійних і люблячих батьків. Намагайтеся не злитися на малюка, не кричіть на нього і не будьте занадто суворі, дайте йому зрозуміти, що незадоволені його поведінкою, але все одно дуже любите його.
Якщо гіперактивністю страждає школяр, то по можливості максимально полегшите його навчання. Приберіть все зайве з його робочого столу, щоб ніщо не відволікало його. Під час виконання домашнього завдання частіше влаштовуйте йому перерви. Перепочинок йому потрібен не стільки для відпочинку, скільки для перемикання уваги. Не забувайте і не лінуйтеся слідувати суворому розпорядку дня. Це дисциплінує не тільки дитину, а й батьків.
Але найголовніше для таких дітей — любов. Ваша дитина повинна точно знати, що її люблять, тому частіше показуйте їй це. Проте вираз любові повинен бути не в нових іграшках або подарунках, а в проведеному разом часі.
Головне, пам’ятайте, що гіперактивність — це не хвороба, а особливість вашої дитини, яка пройде з віком.
