Термін «гіперактивна дитина» вже не новий для вихователів дитячих садків та шкіл, та й в сім’ях надмірно рухливих дітей обдаровують цим визначенням. Що стоїть за цим складним словом і як допомогти батькам і самому малюкові?
Сьогодні діагноз «гіперактивність з синдромом дефіциту уваги» офіційно ставиться майже кожній другій дитині, яка потрапила на прийом до психолога. Як правило, діагноз ставиться зі слів батьків про надмірну рухливості і нервування малюка, про те, що з ним неможливо впоратися і його складно заспокоїти. На ділі виявляється, що все це ознаки не стільки неврології, скільки педагогічної безпорадності дорослих, які навіть звичайних активних дітей схильні віднести до групи гіперактивних.
Гіперактивні діти привертають загальну увагу своєю невгамовною рухливістю, дратівливістю, невмінням зосередитися. Найчастіше вони просто виводять з себе батьків і всіх оточуючих. Гіперактивна дитина — справжнє випробування для родини. Її небезпечно і на хвилину залишити без нагляду — розетки, окріп, зла собака, каналізаційні люки просто магнітом ваблять їх до себе, вони знаходять біду там, де її без проблем можна обійти. Стороннім людям така поведінка може здатися наслідком невихованості і розбещеності. Проте в дійсності вона може означати серйозні порушення в нервовій системі малюка.
Дуже часто такі діти розвиваються набагато швидше за своїх однолітків, чим радують по початку батьків. Але до 3–4 років стає помітно, що малюкам важко сконцентруватися на якийсь одній дії, вони швидко переключаються на інше. Висидіти шкільний урок для такої дитини — справжня мука. Вона весь час встає, відволікається, розмовляє.
Перші ознаки гіперактивності стають помітні разом з піками психомовного розвитку: 1–2 роки, коли закладаються навички мови, 3 роки — активно поповнюється словниковий запас, 6–7 років — формуються навички читання та письма.
Основною ознакою гіперактивності, як правило, є підвищена рухова активність, яка зникає до підліткового віку. Однак імпульсивність і дефіцит уваги залишається у 70% підлітків і у 50% дорослих. Серед основних ознак гіперактивності наступні:
З гіперактивною дитиною складно, тому необхідно виробити певну стратегію, в чому допоможе консультація лікаря-невропатолога і суворе дотримання всіх його рекомендацій. Обмежте в середовищі дитини телевізор і комп’ютер, більше бувайте з нею на свіжому повітрі і займіть її активними іграми. Коли в родині є дитина з таким неврологічним розладом, то ні про які сварки і розмови на підвищених тонах в її присутності й мови бути не може. Батьки гіперактивного малюка повинні розумно організувати його дозвілля.
Багато батьків таких складних дітей бачать порятунок в спортивних секціях. Однак слід пам’ятати, що фізичні та емоційні перевантаження можуть лише погіршити ситуацію, тому тут потрібна пильна увагу і спостереження за поведінкою дитини.
Найважливіше для гіперактивних дітей — оточити їх любов’ю і турботою, спокійною і рівною атмосферою. І пам’ятайте — ніяких зайвих строгостей і заборон.
Здоров’я завжди на першому місці. Якщо ви потребуєте допомоги, не соромтеся звертатися в Центр Сімейної Медицини. Ви отримаєте професійну допомогу та персоналізований підхід до вашого лікування, спрямований на досягнення оптимального стану здоров’я.
