Знайдеться немало схожих випадків, коли виснажена хворобою людина, розчарувавшись в медикаментозній терапії або не бажаючи приймати “пігулки”, починає пробувати інші методи лікування. Наприклад – фітотерапію. Адже не секрет, що останнім часом увійшов до моди метод лікування мало не всіх недуг за допомогою «чудодійних травичок».
Лікувальні властивості трав залежать від багатьох чинників: від часу і місця збору рослин, від умов сушки і зберігання, від дотримання правил застосування. Всі лікарські рослини містять в собі одну або декілька так званих діючих речовин, здатних справляти на організм людини лікувальну дію. Ці діючі речовини можуть бути розподілені по всій рослині, але частіше сконцентровані лише в окремих її частинах. У одних рослин це коріння, у інших – листя, у третіх – квіти, у четвертих – вся надземна частина рослини.
Кількість діючих речовин, що містяться в лікарській рослині, в різні періоди зростання і розвитку неоднакова, тому час збирання лікарських рослин приурочується до того моменту, коли вміст цих речовин в рослині найбільший. Скажімо, якщо використовуються квіти, трава або вся надземна частина рослини, то її збирають на початку цвітіння. Листя збирають перед цвітінням, а коріння, кореневища і бульби заготовляють восени або ранньою весною. Насіння і плоди збирають в період їх повного дозрівання, а кору – навесні, на самому початку руху соку в рослині.
Збирати трави потрібно в суху погоду і обов’язково після сходу роси, тоді при сушінні рослини не піддаються процесам бактерійного і грибкового розкладання, результатом якого часто є втрата рослиною цілющих властивостей. Велике значення має місце збору лікарських рослин. Адже приймаючи всередину настої або відвар, ми випиваємо і те, що «осіло» на рослині з атмосфери. Дуже небажано збирати лікарські рослини в містах і приміській зоні (у радіусі 30 км від міста). Не можна робити це поблизу автомобільних і залізних доріг, заводів і фабрик, оскільки такі рослини містять значну кількість нітратів, важких металів, канцерогенів і інших природних або штучних речовин, небезпечних для здоров’я і життя людини.
Сушити траву краще на горищі, під залізним дахом або навісом, але не на сонці. При сушці рослин припиняється руйнівна дія ферментів – «бродіння», і діючі речовини оберігаються від змін. Для збереження висушеного матеріалу велике значення мають місце зберігання і упаковка. Якщо висушені трави зберігаються в сирих приміщеннях, то під впливом вологи сировина руйнується, змінюється в кольорі і набуває затхлого запаху. Якщо зберігаються на світлі, – пересихають і втрачають свої цілющі властивості. При промисловому виробництві сировина зберігається в спеціальному сховищі, а в домашніх умовах – житлове приміщення, де немає опалювальних приладів (батарея, пічка). Зберігати лікарські трави краще в картонних коробках або полотняних мішечках. Неправильне тривале зберігання в запаяних целофанових пакетах і закритих скляних банках через порушення повітрообміну. Через деякий час, навіть при правильному зберіганні, лікарські рослини втрачають свої цілющі властивості. Більшість рослин стають неякісними через декілька років, а деякі стають непридатними до вживання протягом року. Тому при покупці трав потрібно звертати увагу на дату розфасовки і термін зберігання (на фабричній упаковці вони вказані), а якщо термін зберігання невеликий, то не варто купувати трави «про запас».
У нашому центрі продаються вже готові фітопрепарати, на упаковці яких вказаний термін придатності і спосіб застосування.
