Еритремія – це хронічне захворювання кровотворної системи, яке виникає з порушенням еритропоезу та призводить до підвищення рівня гемоглобіну та еритроцитів у крові. Зазвичай хвороба діагностується у віці від 40 до 60 років, частіше серед чоловіків.
На ранніх стадіях еритремії симптоми можуть бути маловиразними. З часом пацієнти скаржаться на розпирання в голові, головний біль та запаморочення. Залежно від ураження різних систем організму можуть з’являтися біль у серці, схуднення, порушення зору та слуху, нестійкий настрій, сльозливість та свербіж шкіри.
У розгорнутій стадії еритремії виявляється більш яскрава клінічна симптоматика. Головні болі, схожі на мігрень, з порушенням зору, болі у серці, кістках та надчеревній ділянці, а також приступообразні болі в кінчиках пальців рук і ніг стають характерними. Забарвлення шкіри може бути червоно-ціанотичним, особливо помітним при огляді.
Ускладнення еритремії включають тромбози мозкових і коронарних артерій, тромбози судин нижніх кінцівок, цироз печінки та інші. Часто хворі стають схильними до геморагій, кровоточивості ясен та кровотечі після видалення зубів.
Для постановки діагнозу важливо оцінити клінічні, гематологічні та біохімічні показники хвороби. Збільшення селезінки, печінки та схильність до тромбозів є характерними ознаками. Дослідження кісткового мозку за допомогою трепанобіопсії та гістології є важливим етапом у визначенні справжньої поліцитемії.
Прогноз еритремії залежить від багатьох факторів, включаючи вік, наявність ускладнень та своєчасність лікування. Лікування передбачає корекцію кров’яного складу, контроль за артеріальним тиском та уникнення ускладнень. Важливим є спостереження лікаря та призначення індивідуального підходу до кожного пацієнта.