ДЦП — дитячий церебральний параліч має три стадії розвитку:
Клінічна картина ранньої стадії ДЦП складається із загальномозкових симптомів (порушення мозкового кровообігу, гіпертензійний судорожний синдроми), патології безумовно-рефлекторної сфери, патології тонусу м’язів за типом спастичності, ригідності або гіпотонії.
Особливістю клінічних проявів цієї стадії є мозаїчність. Дитина може не тримати ще голову в 8–10 міс., але вже починає повертатися, сідати. У хворого немає реакції опори, але дитина вже тягнеться до іграшки, захоплює її, в 7–9 міс. сидить тільки з опорою, та стоїть і ходить в манежі, хоча установка тіла дефектна.
При подвійній геміплегії дитина знерухомлена і мовлення немає. При спастичній диплегії ураження нижніх кінцівок значно виразніші. Гіперкінези вперше з’являються в м’язах мовлення і губ, надалі, після 10–12 міс., розповсюджуються на м’язи рук і шиї, потім на всі м’язи тіла. При атонічно-астатичній формі тонус м’язів понижений, але в пронатарах верхніх кінцівок і сгинателях стегон тонус підвищений.
При всіх формах захворювання можуть бути порушення мови, фонемного слуху, зору. До 3–5 років і раніше можуть бути виявлені порушення оптико-просторового запам’ятовування. У 50–60% відмічається затримка психічного розвитку, але первинний інтелект збережений. У 20–25% дітей з ДЦП діагностується олігофренія.
На ранній стадії захворювання терапевтичні заходи повинні бути направлені на усунення наслідків пері- та інтранатальних уражень мозку: набряку, порушення мозкового кровообігу, асфіксії, механічного ураження тканин мозку. При виявленні вірусної і мікробної інфекції слід провести протизапальну терапію. Якщо є дані про можливість автоімунного запалення, слід призначити імуномодулятори широкого профілю (дексаметозон, тімалін). Медикаментозна терапія в цей період включає аскорбінову кислоту, гліцин, вітаміни групи В. Уже з ранньої стадії захворювання призначають масаж для розслаблення спастичних м’язів і далі переходять до ЛФК. Необхідно проводити заняття з логопедом по відновленню голосу, а також почати працювати над розвитком орієнтовних, зорових, пізнавальних і слухових реакцій.
До характерних особливостей клінічної картини другої стадії відносяться не тільки початок оформлення контрактур в суглобах кінцівок, посилення патології тонусу м’язів, але і наростання впливу на мускулатуру тіла тонічних рефлексів. У дітей з гіперкінетичною і атонічно-астотичною формою ДЦП в початковій резидуальній стадії вже виразно виявляються гіперкінези, атаксія, гіперметрія, дісметрія. У дітей з геміпаретичною формою ДЦП стає виразним укорочення паретічних кінцівок, особливо рук, помітно зменшення величини п’яти і всієї стопи паретичної ноги. Формується кіфоз, в поперековому відділі хребта слабо розвинений або відсутній лордоз. Медикаментозну терапію проводять так само, як і в ранній стадії захворювання: лідаза, ноотропи, препарати, що сприяють мієлінізації нервових волокон, при розвиненому судомному синдромі застосовують загальноприйняте протисудомне лікування. Також призначають ЛФК і заняття з логопедом.
Пізня резидуальна стадія ДЦП відрізняється тим, що вже стійко сформований патологічний руховий і мовний стереотипи, оформилися гіперкінези, визначилася інтенсивність атаксій, сформувалися контрактури в суглобах. Вже формуються особливості інтелекту і психічного розвитку, може бути олігофренія, але найчастіше це нормальний психічний розвиток. Найефективніше в цій стадії санаторне лікування: грязеві аплікації, сірководневі ванни в комплексі з гіпсовими пов’язками.
Відвідайте Центр Сімейної Медицини в м. Кам’янці-Подільському за адресою: вул. Драгоманова, 14а, м. Кам`янець-Подільський. Отримайте поради від наших лікарів щодо профілактики Вашого здоров’я.
