Батькам багатьох підлітків часто доводиться стикатися з гострим невдоволенням дітей своєю зовнішністю. Таке поняття психологія називає дисморфофобією. Причому негативне сприйняття деяких «недоліків» свого тіла може перерости у хворобливий стан, накладає відбиток на поведінку, навчання, стосунки з близькими та однолітками. Чи можна допомогти дитині позбутися подібних комплексів?
Дисморфофобія (в перекладі з грецького — «нав’язливий страх тілесної деформації») — форма психічного розладу, властива підлітковому і юнацькому віку від 13 до 20 років. Головні прояви дисморфофобії — невдоволення окремими рисами обличчя або фігури. На думку психологів, це своєрідний синдром, який характеризується думками про уявну зовнішню потворності. Незважаючи на те, що в більшості випадків такі думки є надуманими, зайве прагнення до краси може підпорядкувати собі життя підлітка.
Дійсно, багато молодих людей відчувають тяжкі страждання через невідповідність своїм або чужим ідеалам. Часто їх зовнішній вигляд сильно відрізняється від ідеалу або бажаного образу. І чим сильніше ці розбіжності, тим більш сильне душевне неблагополуччя вони відчувають. Поряд з дисморфофобією стоїть ряд інших психічних захворювань, при яких хворі надмірно зосереджуються на своєму зовнішньому вигляді – анорексія, булімія, соціофобія та ін.
Вікова категорія хворих дисморфофобією не випадково включає в себе підлітків. Саме в цьому віці відбувається бурхливе фізіологічне дозрівання, підростаюча дитина бачить, як стрімко змінюється її тіло. Переживання з приводу своєї зовнішності в цьому віці в тій чи іншій мірі характерні для всіх підлітків, які особливо уважні в цей період до своєї зовнішності, особливо до обличчя. І варто пам’ятати, що будь-яке висловлювання з цього приводу, навіть жартівливе, може бути сприйнято дуже болісно.
Як правило, невдоволення своїми рисами обличчя або фігурою виникає епізодично, після якихось реплік однолітків або дорослих. Але в окремих випадках таке невдоволення присутнє постійно, коли підлітка постійно дражнять у школі чи у дворі. В результаті виникає своєрідна патологія, коли утворюються стійкі уявлення про власну фізичну недосконалість, а найболючіше в цій ситуації, коли люди, чия думка важлива для підлітка, акцентують увагу на його «недоліку».
Найнебезпечнішим у цій ситуації може стати те, що воно може стати хронічним і перейти в доросле життя. В цьому випадку вже дорослу людину будуть турбувати думки про те, що в неї є фізичні недоліки, а це неодмінно позначиться на її впевненості в собі, кар’єрі, особистому житті. При цьому уявний недолік найчастіше перебільшений. Як правило, невдоволення підлітків зосереджується на формі носа, вух, чола, губ, щелеп, зубів, ніг, рідше живота і стегон, наявності родимих плям та ін. Випадки дисморфофобії також пов’язані з острахом хворих, що вони поширюють неприємні запахи: наприклад, запах з рота, запах поту, сечі. Страждаючі цією патологією постійно відчувають страх, що навколишні обговорюють їх і сміються над ними.
Зайва зосередженість на своїй зовнішності нерідко супроводжується бажанням підлітка звернутися до лікарського втручання, а саме пластичної хірургії. У ряді випадків хворі виявляють таку активність, що їм вдається переконати і лікарів, і батьків у необхідності такої операції. Але в підсумку навіть найвдаліша операція не приносить заспокоєння хворому, він знаходить у себе нові дефекти і продовжує страждати. Бувають випадки, коли підлітки, які страждають дисморфофобією, намагаються самі самостійно виправити свої недоліки: сидять на виснажливій дієті, придумують собі комплекс небезпечних вправ і т.п. У важкій формі дисморфофобія може стати причиною суїциду.
На щастя, у більшості людей підліткові комплекси з віком проходять. Ми дорослішаємо, закохуємося, відчуваємо себе потрібними комусь, дбаємо про ближніх, приймаємо їх піклування. З віком людина розвивається, відкриває в собі сильні сторони, вчиться оцінювати себе об’єктивно. Крім того, ми вчимося вміло приховувати свої недоліки і підкреслювати достоїнства. Загалом, кожен з нас починає приймати себе таким, яким він є, незважаючи на всі вади.
Але є категорія людей, яких їхні комплекси супроводжують все життя. І якщо вони хочуть поміняти щось у своєму житті, їм треба завжди пам’ятати, що ми самі несемо відповідальність за своє життя, і тільки від нас самих залежить, чи будемо ми концентруватися на своїх недоліках, нескінченно мнучи душу старими ранами, шкодуючи і ненавидячи себе, або просто почнемо помічати все те, що є хорошого в нас і навколо нас, навчимося приймати і любити себе.
